Інформатика для радіоінженера. Продовження. Практика.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

PWM – Pulse-width modulation

SMD – Surface mounted device

SMT – Surface mount technology

ВАХ – Вольт-амперна характеристика

ГОСТ – Государствинный стандарт

ДСТУ – Державний стандарт України

ІС – Мікросхеми

ЛПТ – Лазерно-праскова технологія

МДН – Метал-діалектик напівпровідник

НВЧ – Надвисокі частоти

НП – Напівпровідникові прилади

ПНЧ – Підсилювач низької частоти

ТУ – Технічні умови

ШІМ – Широтно-імпульсний модулятор

ВСТУП

Навчальна практика є наступним після лабораторних і практичних занять етапом, що забезпечує перехід від теоретичного навчання до професійної діяльності.

Метою навчальної практики є ознайомлення зі специфікою майбутнього фаху, оволодіння сучасними методами отримання первинних професійних умінь із загальнопрофесійних та спеціальних навчальних дисциплін, формами організації та знаряддями праці в галузі майбутньої професії, формування, на базі одержаних у вищому навчальному закладі знань, професійних умінь і навичок для прийняття самостійних рішень під час конкретної роботи в реальних ринкових і виробничих умовах, виховання потреби систематично поновлювати свої знання та творчо їх застосовувати в практичній діяльності.

У процесі виконання комплексних завдань є можливість оволодівати первинними професійними уміннями, розвивати здібності застосовувати системні знання на практиці.

Практика є першим кроком психологічної і професійної адаптації до виробництва. Практика дає можливість вирішувати завдання, які покладені на виробничий персонал, нести відповідальність за роботу, що виконується, відчути себе учасником виробництва. Практичні роботи передбачають використання знань із декількох навчальних дисциплін «Електронні пристрої та мікроелектроніка», «Метрологія та вимірювальна техніка», «Матеріалознавство радіоелектронниїх засобів та елемента база», «ЕОМ та мікропроцесори», «Схемотехніка радіотехнічних пристроїв», «Джерела електроживлення РЕА», «Основи конструювання і технології виробництва РЕА», «Основи ремонту і регулювання РЕА», «Радіомонтажна практика».

РОЗДІЛ 1. РОБОЧЕ МІСЦЕ ТЕХНОЛОГІЧНА ДОКУМЕНТАЦІЯ

1.1       Характеристика робочих місць монтажника та регулювальника радіоелектронної апаратури.

Типове робоче місце монтажника радіоапаратури і приладів в умовах одиничного дрібносерійного виробництва (рис. 1.1.1) включає в себе: однотумбовий стіл; гвинтовий стілець; забирається підвіску для креслень; регульований по висоті і по горизонталі світильник; ящик для відходів, що кріпиться на шарнірах; введення для електропаяльника і обжигалки; газопріемнік місцевого відсмоктування; панель для включення контрольно-вимірювальних приладів з клемою для заземлення. Верхня кришка столу покривається жароміцним пластиком. При необхідності регулювання температури нагріву електропаяльника і обжигалки робоче місце оснащується автотрансформатором або автоматичним пристроєм для регулювання температури жала електропаяльника. Комбіноване освітлення (загальне та місцеве) повинно забезпечувати освітленість у робочій зоні 300-400 лк.

Рисунок 1.1.1 – місце монтажника радіоапаратури і приладів в умовах одиничного дрібносерійного виробництва

Рисунку 1.1.2 – Рівні робочих поверхонь при роботі

У холодний і перехідний періоди року температура в робочій зоні повинна бути 18-20 С, відносна вологість повітря – 60-40%, швидкість руху повітря – 0,2 м/с; в теплий період року: температура 22-25 С, відносна вологість повітря – 60-40%, швидкість руху повітря – 0,3 м/с.

Такий мікроклімат у виробничому приміщенні підтримує механічна загальнообмінна вентиляція.

Клеми введення електроенергії до робочого місця повинні бути огороджені, щоб уникнути випадкового дотику. Штепсельні роз’єми, а також закладення проводів і кабелів у електроінструментах повинні строго відповідати технічним вимогам. Підлога під ногами радіомонтажника повинен бути сухим і ізольованим від металевих частин.

Напруга живлення електропаяльників і тиглів повинно бути 36 В, для обжігалок і пробників – 6 В, для вимірювальної апаратури – 220 В.

При роботі з напівпровідниковими приладами та мікросхемами необхідно пам’ятати, що повинні бути заземлені: руки радіомонтажника, корпус (жало) електропаяльника, корпусу напівавтоматичних н автоматичних установок, призначених для монтажа напівпровідникових приладів і мікросхем; корпусу вимірювальної та іншої апаратури. Всі непід’єднані до лінії заземлення предмети (інструменти, малогабаритні прилади, комплектуючі вироби в металевій антистатичної тарі або без неї і пр.) повинні розташовуватися на заземленої металевої пластині робочого столу.

Раціональне розташування інструментів сприяє правильній плануванні робочого місця, усунення зайвих рухів, зменшенню стомлюваності, що скорочує втрати робочого часу і збільшує, таким чином, продуктивність праці. Регульована висота сидіння стільців, а також розташування робочих поверхонь (рис. 1.1.2) дозволяють забезпечити працюючому найбільш сприятливі умови праці. Це необхідно знати радіомонтажника, працюючим за робочим столом.

Організація робочого місця по обслуговуванню радіоелектронної апаратури. Вихідний контроль 

Якість радіоелектронної апаратури характеризується відповідністю її параметрів стандартам або технічним умовам. Для нормального функціонування радіоелектронної апаратури необхідно, щоб параметри всіх її пристроїв (деталей і складальних одиниць) також відповідали технічним умовам і кресленням. Цього можна досягти регулюванням (настройкою) кожного пристрою окремо і радіоелектронної апаратури в цілому. 

Завдання регулювальних робіт полягає в тому, щоб за допомогою технологічних операцій, що не змінюють схему і конструкцію радіоелектронної апаратури, шляхом компенсації неточності виготовлення деталей і складальних одиниць, узгодження їх вхідних і вихідних параметрів у процесі регулювання довести параметри радіоелектронної апаратури до оптимального значення, що задовольняє ГОСТу або технічним умовам при найменшій трудомісткості, тобто найменших затратах праці і часу. 

У залежності від етапу технологічного процесу налаштування будь-якого пристрою може бути попередньою або остаточною. 

Попередньою налаштуванням пристрою називається регулювання, яке здійснюється або для контрольних цілей, або для забезпечення остаточної настройки інших елементів. Наприклад, в процесі настроювання підсилювача радіочастоти проводиться регулювання сердечників котушок індуктивностей, підстроювальних конденсаторів і так далі.

Під остаточної налаштуванням пристрою розуміється остання регулювання радіоелектронної апаратури, що проводиться на заводі-виробнику. 

Організація технологічного процесу регулювання (налаштування) радіоелектронної апаратури і вимоги, які пред'являються до вимірювального устаткування, значною мірою визначаються масштабами виробництва.
Організація регулювання включає в себе: оснащення робочого місця необхідним вимірювальним обладнанням та інструментом; правила користування обладнанням та інструментами; встановлення певного порядку перевірки, регулювання та випробувань пристроїв радіоелектронної апаратури, а також виявлення несправностей та їх усунення. 

Робочим місцем регулювальника називається частина виробничої площі підприємства, на якому виконуються регулювальні або конфігураційні операції. До робочого місця повинні бути підведені шини заземлення, змінні напруги 220 вольт для живлення вимірювальних приладів і 36 вольт - для живлення електропаяльника. 

Під час підготовки робочого місця і виконання робіт по регулюванню повинні бути прийняті необхідні заходи з безпеки праці: 

-     всі контрольно-вимірювальні прилади, джерело харчування та інше допоміжне устаткування надійно заземлені; 

-     зовнішні з'єднувальні дроти і кабелі повинні мати якісну ізоляцію; 

-     експлуатація обладнання і вимірювальних приладів повинна здійснюватися відповідно до правил технічної експлуатації електричних установок; 

-     при роботі з електро-і радіоустаткуванням повинні застосовуватися захисні засоби (діелектричні рукавички, килимки та інші). 

Склад обладнання робочого місця (вимірювальні прилади, інструмент, пристосування) визначається складністю регульованого вироби.

1.1       Технологічна документація

Для різних видів технологічних процесів ремонту виробів (тут і далі під виробом розуміють предмети ремонтного виробництва машини та їх складові частини — складальні одиниці, які підлягають ремонту, і деталі, які підлягають відновленню незалежно від того, чи надходять відновлені деталі на комплектування складальних одиниць на даному підприємстві, чи є кінцевою продукцією спеціалізованого ремонтного підприємства по відновленню деталей), які застосовують у ремонтному виробництві, розробляються і оформляються відповідні комплекти технологічної документації, що складаються з окремих текстових і графічних документів. Склад, форма і зміст технологічних документів залежать від виду і призначення технологічного процесу і повинні відповідати вимогам стандартів та іншої нормативно-технічної документації.

Технологічні процеси за організацією виробництва розподіляються на одиничні, типові та групові.

Одиничний технологічний процес відноситься до виробів одного найменування, типорозміру і виконання. Наприклад, технологічний процес розбирання коробки передач трактора Т-150 або двигуна СМД-64, відновлення поршневих пальців двигуна СМД-22 тощо.

Типовий технологічний процес розробляється на групи виробів із загальними конструктивними та технологічними ознаками. Для нього характерні спільність технологічного маршруту виконання операцій без переналагодження або з мінімальним переналагодженням обладнання. До таких процесів відносяться, наприклад, технологічні процеси відновлення груп гільз циліндрів дизельних двигунів кількох марок тракторів, опорних котків гусеничних тракторів тощо.

Типові технологічні процеси розробляються також на операції одного виду робіт: очистки та фарбування деталей і складальних одиниць, гальванічних покриттів тощо.

Груповий технологічний процес розробляється на відновлення групи деталей з різними конструктивними, але загальними технологічними ознаками.

На ремонтних підприємствах в основному застосовують одиничні технологічні процеси ремонту виробів. Разом з тим багатономенклатурність відновлюваних деталей сільськогосподарської техніки і доцільність спеціалізації та концентрації виробництва з відновлення деталей викликають необхідність застосування типових і групових технологічних процесів, що впливає на підвищення серійності ремонтного виробництва, скорочує кількість оригінальних технологічних процесів, знижуючи тим самим обсяг технологічних розробок, створює можливість комплексної механізації виробничих процесів, що підвищує ефективність відновлення деталей.

За ступенем деталізації опису технологічні процеси розподіляються (ГОСТ З.1109–82) на такі:

-     маршрутний опис технологічного процесу – скорочений опис всіх технологічних операцій у маршрутній карті у послідовності їх виконання без вказання переходів і технологічних режимів:

-     операційний опис технологічного процесу – повний опис всіх технологічних операцій у послідовності їх виконання із вказанням переходів і технологічних режимів:

-     маршрутно-операційний опис технологічного процесу – скорочений опис технологічних операцій у маршрутній карті у послідовності їх виконання з повним описом окремих операцій в інших технологічних документах.

Вихідна інформація для розробки технологічних процесів розподіляється на базову, керуючу і довідкову.

Базова інформація містить дані конструкторської документації підприємствавиготівника виробів (робочі креслення, технічні умови, інструкції тощо), а також програму ремонтного підприємства по цьому виробу. Керуюча інформація являє собою дані, які містяться:

-     у технічному завданні на розробку технологічного процесу;

-     у стандартах всіх категорій та нормативно-технічній документації на дефектацію деталей і спряжень, на технологічні процеси і методи керування ними, на обладнання і оснащення:

-     у документації з техніки безпеки і промислової санітарії.

Номенклатура основної нормативно-технічної документації на ремонт сільськогосподарської техніки встановлена ОСТ 10-05. 0001.001–87, у якому передбачений такий склад документів: стандарти і технічні умови на здавання в капітальний ремонт і видавання з нього машин та їх складових частин, правила приймання, методи перевірки якості відремонтованих виробів, вимоги до маркування, упаковки, транспортування і зберігання, а також гарантії ремонтного підприємства; технічні вимоги на капітальний ремонт, які встановлюють вимоги до технології розбирання, очистки, дефектації, складання, регулювання, обкатки, випробування, а також вимоги, показники і норми, яким повинні задовольняти вироби після ремонту: норми витрати матеріалів, метизів і запасних частин:

-     номенклатура деталей (складальних одиниць), відновлення (ремонт) яких

-     технічно можливе і економічно доцільне. Довідкова інформація містить дані, взяті з: технологічної документації дослідних  ремонтних  підприємств;

-     опису прогресивних методів ремонту виробів (літературні джерела, періодичні

-     видання тощо); каталогів, довідників, альбомів прогресивних засобів технологічного оснащення; матеріалів по вибору технологічних нормативів (режимів обробки, припуску,

-     норм витрати матеріалів тощо); методичних матеріалів з керування і розрахунків точності технологічних

-     процесів; планування виробничих ділянок ремонтного підприємства.

До довідкової інформації і рекомендацій, наприклад, належать одиничні технологічні процеси з різним ступенем деталізації опису, типові процеси на окремі види робіт, які виконують під час ремонту, а також деякі групові технологічні процеси, що розробляються і видаються проектно-технологічними організаціями. Ці процеси розроблені для певної програми ремонтного підприємства і містять загальні відомості, необхідні для ремонту виробу. Для конкретних підприємств такі технологічні процеси мають бути скориговані з урахуванням програми даного підприємства, наявного обладнання, оснащення, кваліфікації кадрів тощо.

Етапи розробки технологічних процесів.

ГОСТ 3.1102–81 передбачає дві стадії розробки робочої технологічної документації, яку застосовують для технологічних процесів ремонту виробів і їх складових частин:

розробку технологічної документації для дослідного ремонту 1 випробування виробів або їх складових частин з присвоєнням технічній документації літери РО; розробку технологічної документації для серійного ремонту і випробування виробів або їх складових частин з присвоєнням технологічній документації літери РА.

Основні етапи розробки робочих технологічних процесів для дрібносерійного і серійного ремонтного виробництва і задачі кожного етапу.

Після виконання першого і другого етапів розробляють ремонтне креслення деталі або схему розбирання (складання) виробу (складальної одиниці).

Внаслідок виконання третього і четвертого етапів мають бути вибрані найдоцільніші для даних умов технологічні способи, засоби і маршрути відновлення деталей, а також складені плани операцій по даних маршрутах із зазначенням дефектів, для усунення яких планується кожна операція.

У плані операцій вказують найменування операцій, спосіб встановлення деталі при виконанні операції, обладнання, пристрій, інструмент і зміст кожного переходу.

Після розрахунку норм часу по кожній операції розраховують економічну ефективність варіантів робочих технологічних процесів і вибирають оптимальний варіант.

1.3    Карти технологічних процесів

Скласти технологічні карти на виготовлення підсилювача низької частоти (ПНЧ) на мікросхемі TDA7385.

Рисунок 1.3.1 – Електрична-принципова схема підсилювача низької частоти

Монтажна схема розроблена в програмі Sprint Layout та приведена на рисунку 1.3.2.

Рисунок 1.3.2 – Монтажна схема

 В технологічній карті представленій в таблиці 1.3.1 приведено перелік необхідних радіоелементів.

Таблиця 1.3.1 – Перелік радіоелементів

№ п/п	Назва радіоелементів	Вид радіоелементів	К-ть	Ціна за 1 шт.	Вартість
1	Динамічна головка 3W, 4 Ом	Динамік	4	50	200
2	К10-16-16В-100нФ±10%	Конденсатор	6	0,50	3
3	К10-16-16В-1мкФ±10%	Конденсатор	2	1	2
4	К50-16-16В-47мкФ±10%	Конденсатор електролітичний	1	1,19	1,19
5	К10-16-16В-220мкФ±10%	Конденсатор	4	3	12
6	К50-16-16В-2200мкФ±10%	Конденсатор електролітичний	1	4	4
7	TDA7385	Мікросхема	1	161,25	161,25
8	МЛТ-0,125-1кОм±10%	Резистор	4	0,15	0,60
9	МЛТ-0,125-10кОм±10%	Резистор	1	0,15	0,15
10	МЛТ-0,125-47кОм±10%	Резистор	1	0,15	0,15
Загальна вартість					384,34

Ціни радіоелементів взято з сайту інтернет магазина Радіосвіт http://radiosvit.com.ua

 Послідовність операцій створення корпусу для ПНЧ приведена в технологічні карті, що показана в таблиці 1.3.2.

Таблиця 1.3.2 – Процес створення корпусу для ПНЧ

№ п/п	Послідовність операцій	Поопераційні ескізи	Інструмент	Обладнання, пристосування, програмне забезпечення	Термін вик-ня
1	Розробка основи для корпусу ПНЧ з отворами для гвинтів на які буде кріпитись плата		Комп'ютер	Kompas 3D	15 хв.
2	Розробка бокової панелі		Комп'ютер	Kompas 3D	8 хв.
3	Розробка бокової панелі з отворами для кріплення радіатору		Комп'ютер	Kompas 3D	5 хв.
4	Розробка задньої панелі корпусу з створенням отворів для живлення і вихід для підключення динаміків		Комп'ютер	Kompas 3D	5 хв.
5	Розробка передньої панелі з отворами для підключення вхідного сигналу		Комп'ютер	Kompas 3D	5 хв.
6	Розробка кришки корпусу з отворами для гвинтів для надійного її кріплення до самого корпусу		Комп'ютер	Kompas 3D	5 хв.
8	Збір корпусу з поданих вище елементів та їх закріплення гвинтами		Гвинти, елементи корпусу	Гвинти, викрутка, дриль (для створення отворів під гвинти), елементи корпусу.	8 хв.

№ п/п

Назва радіоелементів

Вид радіоелементів

К-ть

Ціна

за 1 шт.

Вартість

1

Динамічна головка 3W, 4 Ом

Динамік

4

50

200

2

К10-16-16В-100нФ±10%

Конденсатор

6

0,50

3

3

К10-16-16В-1мкФ±10%

Конденсатор

2

1

2

4

К50-16-16В-47мкФ±10%

Конденсатор електролітичний

1

1,19

1,19

5

К10-16-16В-220мкФ±10%

Конденсатор

4

3

12

6

К50-16-16В-2200мкФ±10%

Конденсатор електролітичний

1

4

4

7

TDA7385

Мікросхема

1

161,25

161,25

8

МЛТ-0,125-1кОм±10%

Резистор

4

0,15

0,60

9

МЛТ-0,125-10кОм±10%

Резистор

1

0,15

0,15

10

МЛТ-0,125-47кОм±10%

Резистор

1

0,15

0,15

Загальна вартість

384,34

№ п/п

Послідовність операцій

Поопераційні ескізи

Інструмент

Обладнання, пристосування, програмне забезпечення

Термін вик-ня

1

Розробка основи для корпусу ПНЧ з отворами для гвинтів на які буде кріпитись плата  

Комп'ютер

Kompas 3D

15 хв.

2

Розробка бокової панелі

Комп'ютер

Kompas 3D

8 хв.

3

Розробка бокової панелі з отворами для кріплення радіатору

Комп'ютер

Kompas 3D

5 хв.

4

Розробка задньої панелі корпусу з створенням отворів для живлення і вихід для підключення динаміків

Комп'ютер

Kompas 3D

5 хв.

5

Розробка передньої панелі з отворами для підключення вхідного сигналу

Комп'ютер

Kompas 3D

5 хв.

6

Розробка кришки корпусу з отворами для гвинтів для надійного її кріплення до самого корпусу

Комп'ютер

Kompas 3D

5 хв.

8

Збір корпусу з поданих вище елементів та їх закріплення гвинтами

Гвинти, елементи корпусу

Гвинти, викрутка, дриль (для створення отворів під гвинти), елементи корпусу.

8 хв.

Послідовність операцій контролю якості пристрою та вихідних параметрів ПНЧ приведено в таблиці 1.3.3.

Таблиця 1.3.3 – Технологічна карта процесу контролю якості та вихідних параметрів ПНЧ

№ п/п	Послідовність операцій	Схеми включення	Інструмент	Обладнання, пристосування	Термін виконання
1	Вимірюван-ня вихідного сигналу		Частото-мір	MASTECH MS6100	8 хв.
2	Вимірюван-ня потужності приладу		Ватметр	Цифровий ватметр АС 260В 600 Вт LED	5 хв.
3	Виставлення режимів роботи каскаду		Мульти-метр	VC61	10 хв.

РОЗДІЛ 2. ТЕХНІЧНИЙ РОЗДІЛ

2.1 Захист напівпровідникових приладів

Щоб підвищити надійність радіоелектронної апаратури, необхідно захищати напівпровідникові прилади від розрядів статичної електрики, яка утворюється в результаті тертя, дроблення та інших процесів. Виникненню такого електрики сприяє одяг із синтетичних тканин (капрону, нейлону і ін), гумове взуття, підлоги, покриті лінолеумом, тара з органічного скла, а також низька відносна вологість повітря в приміщенні (менше 40%).

Відмови напівпровідникових приладів через розрядів статичної електрики відбуваються в процесі їх виготовлення, зберігання і транспортування, а також при налагодженні, налаштування, ремонті та монтажі радіоелектронної апаратури. Це необхідно знати майстрам і радіоаматорам.

Найбільш часто відбуваються відмови НВЧ біполярних транзисторів і діодів і МДН польових транзисторів. Практично розрядами статичної електрики можуть бути пробиті або пошкоджені всі малопотужні напівпровідникові прилади, а також інтегральні схеми.

До методів захисту від розрядів статичної електрики належать:

-     хімічні (покриття діелектричних матеріалів проводять шаром, підвищення електропровідності тканини, спеціальні емалі і т. д.);

-     механічні (застосування супутників, замикачів для польових транзисторів і інших приладів);

-     схемотехнічні, засновані на застосуванні діод-резисторні захисту;

-     метод регульованою вологості повітря у виробничих приміщеннях за допомогою спеціальних кондиціонерів повітря.

Найкраще електростатичні заряди знімаються з рук монтажника за допомогою металевих браслетів, кілець або антиелектростатичних халатів, заземлених через опір в 1 МОм для забезпечення безпечної роботи. В якості додаткових заходів захисту застосовуються спеціальний одяг з бавовняних тканин, шкіряне взуття, тара з антистатичних матеріалів, а також паяльники з заземленим жалом.

2.2 Монтаж приладів на друковану плату. Види монтажу.

Поверхневий монтаж (англ. surface mount technology, SMT) – технологія виготовлення електронних пристроїв, в якій компоненти встановлюються безпосередньо на поверхню друкованої плати. Компоненти для поверхневого монтажу називаються SMD (англ. surface mount device). Цей метод виготовлення друкованих вузлів значною мірою замінив технологію наскрізного монтажу, в якому вивідні компоненти монтуються на друкованій платі за допомогою отворів у ній.

Типова послідовність операцій в технології поверхневого монтажу включає:

-      нанесення паяльної пасти на контактні площадки (дозування в одиничному і дрібносерійному виробництві, трафаретний друк в серійному і масовому виробництві);

-      установка компонентів;

-      групове паяння методом оплавлення пасти у печі (переважно методом конвекції, а також інфрачервоним нагріванням або в паровій фазі);

-      очищення плати від флюсу (в залежності від його активності) і нанесення захисних покриттів.

Одним з найважливіших технологічних матеріалів, що застосовуються при поверхневому монтажі, є паяльна паста, що являє собою суміш порошкоподібного припою з органічними наповнювачами, до яких входить флюс. Окрім забезпечення процесу паяння припоєм і підготовки поверхонь, паяльна паста також виконує функцію фіксування компонентів до паяння за рахунок в'язкості і склеювальних властивостей.

При паянні методом поверхневого монтажу дуже важливо забезпечити правильний температурний графік в часі (термопрофіль), щоб уникнути термоударів, забезпечити добру активацію флюсу і змочування поверхні припоєм.

Основні переваги SMT перед старішим методом наскрізного монтажу:

-      зниження маси і розмірів друкованих вузлів за рахунок відсутності виводів у компонентів або їх меншої довжини, а також збільшення щільності компонування і трасування, зменшення розмірів самої елементної бази та зменшення кроку виводів;

-      поліпшення електричних характеристик: за рахунок зменшення довжини виводів і більш щільного компонування елементів значно поліпшується якість передачі слабких і високочастотних сигналів, знижується паразитна ємність та індуктивність;

-      можливість розміщення деталей по обідві сторони друкованої плати;

-      менша кількість отворів, які необхідно виконати у платі;

-      істотне зниження собівартості серійних виробів за рахунок використання засобів автоматизації монтажу компонентів англ. SMT_placement_equipment.

Основні недоліки SMT:

-      підвищені вимоги до якості проектування топології друкованих плат;

-      підвищені вимоги до точності температури паяння та її залежності від часу, оскільки при груповому паяння нагріванню піддається весь компонент;

-      жорстка зв'язка безвивідних компонентів і матеріалу друкованих плат, які мають різні коефіцієнти теплового розширення, що призводить при впливі в процесі експлуатації великих перепадів температур до виникнення механічних напруг і руйнування елементів конструкції;

-      високі вимоги до якості й умов зберігання технологічних матеріалів.

Компоненти для поверхневого монтажу зазвичай мають менші розміри, ніж їх аналоги у виводних корпусах. Електронна промисловість має низку стандартних форм і типорозмірів SMD компонентів. Провідним органом із стандартизаці є комітет інженерної стандартизації напівпровідникової продукції JEDEC.

Компоненти для поверхневого монтажу:

–         двоконтактні:

-       прямокутні пасивні компоненти (в основному резистори і конденсатори);

-       танталові конденсатори;

-       алюмінієві (електролітичні) конденсатори;

-       діоди (Small Outline Diode, SOD);

-       MELF (англ. Metal Electrode Leadless Face): бочкоподібні компоненти, в основному резистори і діоди;

-       DO-214;

-           DPAK (TO-252, SOT-428) – трьох- або п'ятививодний корпус, розроблений компанією Motorola для напівпровідникових пристроїв з великим виділенням тепла;

-       D2PAK (TO-263, SOT-404) – корпус аналогічний DPAK, але більший за розміром (як правило, його габарити відповідають габаритам TO-220);

-       D3PAK (TO-268) – корпус аналогічний D2PAK, але ще більший за розміром;

–         триконтактні:

-         транзистори (Small-outline transistor, SOT);

–         з чотирма і більше виводами:

-       у дві лінії з боків;

-       у чотири лінії з боків;

-       масив виводів;

-       безкорпусні компоненти.

Приклади корпусів виконня SMD радіоелементів показані на рисунку 2.2.1.

Рисунок 2.2.1 – Типи корпусів SMD – радіоелементів

Роботи поверхневого монтажу радіоелементів можна виконувати за допомогою паяльної станції (рис.2.2.2).

Рисунок 2.2.2 Паяльна станція – фен та паяльник (інструмент для пайки SMD елементів поверхневого монтажу)

Приклад навчальної макетної плати показано на рисунку 2.2.3.

Рисунок 2.2.3 – Друкована плата для навчального поверхневого монтажу

Робочі моменти виконання поверхневого монтажу представлені на рисунках 2.2.4 – 2.2.5.

Рисунок 2.2.4 – Друкована плата для навчання

2.3 Вибір і підключення вимірювальних приладів

В залежності від перевіряємого елементу чи фізичної величини вибирається відповідний метод підключення вимірювальних пристроїв, що наведений в таблиці 2.3.1.

Таблиця 2.3.1 – Вимірювальні прилади та методи підключення

№ п/п	Вимірювальний прилад	Підключення	Вимірювальна фізична величина
1	Вольтметр, електронно вимірювальний пристрій (тестер) – режим вимірювання V –, V ~		фізична величина – напруга (змінна, постійна) одиниця вимірювання - Вольт
2	Амперметр, електронно вимірювальний пристрій (тестер) – режим вимірювання А –, А ~		фізична величина – струм (змінний, постійний) одиниця вимірювання - Ампер
3	Омметр, електронно вимірювальний пристрій (тестер) – режим вимірювання Ω		фізична величина – опір одиниця вимірювання - Ом
4	Фарадметр, електронно вимірювальний пристрій (тестер) – режим вимірювання F		фізична величина – ємність одиниця вимірювання – Фарад
5	Частотомір, осцилограф		фізична величина – частота одиниця вимірювання – Герц
6	Універсальний RLC тестер	Відповідно з технічним описом та інструкцією користування	фізична величина – індуктивність одиниця вимірювання – Генрі

Способи використання тестера для перевірки елементів наведені на рисунках 2.3.1 – 2.3.5.

Рисунок 2.3.1 – (а) Низький опір вказує на пряме зміщення, чорний щуп підключений до катода, а червоний – до анода. (б) Зміна щупів місцями показує високий опір, яке вказує на зворотний зсув.

Рисунок 2.3.2 – Альтернативний спосіб перевірки справності діода

Рисунок 2.3.3 – Перевірка PNP транзистора мультиметром: (a) пряме зміщення переходів Б-Е і Б-К, опір низький; (B) зворотній зсув переходів Б-Е, Б-К, опір рівний ∞

Рисунок 2.3.4 – Перевірка працездатності польового транзистора

Рисунок 2.3.5 – Перевірка працездатності резистора на платі

2.4 Розрахунок параметрів транзистора

Розрахунок підсилювача змінного струму на транзисторі проводять графоаналітичним методом на сімействі сполучених ВАХ і має за мету отримання мінімально спотворених форм сигналу при максимальних потужностях.

Вхідні данні:

Для розрахунку параметрів вибрано транзистор КТ602А, характеристики якого наведені на рисунку 2.4.1.

Рисунок 2.4.1 – Вхідні і вихідні характеристики транзистора КТ602А

а) побудова області допустимих режимів;

Область допустимих режимів будують на сімействі вихідних ВАХ.

Ця область обмежена лініями І_{К МАКС}=50 мА_, U_{КE МАКС}=50 В_, І_{К ДОП}=0,0085 А. Значення І_{К МАКС} та U_{КE МАКС} знаходять із довідника, струм І_{К ДОП} залежить від напруги U_КE. Тому криву струму І_{К ДОП} будують за формулою:

Ікдоп = Pкmax÷Uке= 0,85÷100 = 0,0085 (А)

де Р_{К МАКС} – максимальна потужність на колекторі (з довідника).

Крива І_{К ДОП} має вигляд гіперболи

                                               Рисунок 2.4.2 – Вхідні характеристики

б) побудова лінії навантаження;

Лінію навантаження будують також на сімействі вихідних ВАХ. Її положення визначається рівнянням колекторного контуру

Uke = Eк-Iк×Rн = 50-10×10^-3×15 = 49,85(В),

Існує два методи її побудови:

–     при відомому опорі навантаження Rн ;

–     якщо опір Rн невідомий.

При відомому опорі Rн, дві точки, через які проходить лінія навантаження, знаходять, якщо прирівняти нулю у рівнянні спочатку напругу U_K, а потім струму I_K:

Iк = Eк÷Rн = 100÷10×10^-3 = 0,01 (A)

U_K= 0; I_K= 0; U_K= E_K;

Отже, лінія навантаження проходить через точки з координатами

 та (E_K; 0)

Точка А відповідає значенню струму I_K при напрузі U_KE=0, тобто випадку коли транзистор відкритий, а точка Б – випадку коли він закритий.

Якщо опір R_H невідомий, то однією точкою лінії навантаження є точка U_KE= E_K, а її нахил вибирають враховуючи дві умови: по-перше, вона має проходити нижче кривої допустимого струму, по-друге, вона має проходити під кутом, що забезпечує однаковість відрізків між сусідніми статичними характеристиками. Виконання першої умови призводить до того, що струм I_K не буде більшим за I_{K МАКС}, а виконання другої умови забезпечить мінімальне спотворення підсилювального сигналу.

Лінія навантаження перетинається з вертикальною віссю графіка в точці I_K. За положенням цієї точки та нахилом лінії навантаження можна визначити значення опору навантаження

Rn = Uke÷Ik = ctga = 100÷10×10^-3 = 10000(Ом)

де α – кут нахилу лінії навантаження.

Точка перетину лінії навантаження з вибраною вихідною характеристикою є точкою “спокою”. Вона має координати (I_K, U_KE,І_Б).

Таким чином, вибір опору навантаження R_H (кута лінії навантаження) забезпечує значення струму колектора I_K ≤ I_{K МАКС} та мінімальне спотворення вхідного сигналу.

в) побудова передавальної характеристики;

Порядок побудови передавальної характеристики:

-     із першого квадрату в другий з точок перетину лінії навантаження з статичними характеристиками при різних значеннях струмів І_Б проводять горизонтальні лінії;

-     з точок І_Б1, І_Б2, І_Б3, І_Б4 на осі абсцис другого квадрату проводять перпендикуляри до перетину з відповідними лініями з першого квадрату;

-     набір точок перетину ліній і визначає положення передавальної характеристики транзистора.

г) графоаналітичний розрахунок статичного режиму;

Мета розрахунку – отримати значення постійних параметрів, які визначають положення точки “спокою” А.

На вхідній характеристиці визначають лінійну ділянку та її середину (точка А).

Проекція точки А на вісь U_БE визначає напругу на базі U_БEA, проекція на вісь I_Б визначає значення струму бази I_БА, проекції через передавальну характеристику на лінію навантаження – значення I_KA та U_KEA. По знайденим напругам та струмам розраховують потужність, що виділяється на опорі навантаження

P_R = U_RI_K = 25×10×10^-3 = 0,25(Вт)

де  U_R = E_K - U_KEA = 50-25 = 25(В)

і колекторі

P_K = U_KEA×I_K = 25×10×10^-3 = 0,25(Вт)

а також сумарну потужність:

P_Σ = P_R + P_K = I_KE_KE = 0,25+0,25 = 0,5(Вт)

Знаходять коефіцієнт корисної дії

Ƞ = P_R ÷ P_Σ = 0,25 ÷ 0,5 = 0,5 %

Рисунок 2.4.3 – Побудова передавальної характеристики КТ602А

д) графоаналітичний розрахунок динамічного режиму

При розрахунку динамічного режиму необхідно визначити максимально можливу амплітуду вхідної змінної напруги U_mБЕ, що забезпечує підсилення без спотворень. При цьому необхідно знайти амплітуди струмів та напруг І_mБ, U_mKE, І_mK. Для цього межові точки лінійної ділянки вхідної статичної характеристики проектують на вісь U_БЕ. За цими проекціями визначають амплітуду вхідного сигналу U_mБ. Проекції кінців лінійної ділянки на передавальну характеристику та лінію навантаження визначають значення І_mБ, І_mK, U_{m KE}.

За заданими значеннями струмів та напруг можна знайти вихідну потужність підсилювача 

P_{m ВИХ} = 0,5×(2×10^-3)²×10×10³ = 0,02(Вт),

Коефіцієнт підсилення за напругою – K_U = Umвих/Umвх

K_U = UmКЕ/UmВЕ = 10/0,1 = 100

Коефіцієнт корисної дії – 

Ƞ = 1×10^-5 ÷ 0,5 = 2∙10^-5 %,

де P_∑=І_К∙Е_К

P_∑ =10∙10^-3×25 = 0,25 (Вт),

Сповторення форми сигналу залежать від значень U_БЕ, U_{m ВХ}, R_H, E_K.

Підсилювальні властивості транзистора визначають із наступних співвідношень:

P_{m ВХ} = 0,5×(0,4∙10^-3)²×45 = 3,6∙10^-6 (Вт),

P_{m ВИХ} = 0,5×(2∙10^-3)²×10∙10³ = 0,02 (Вт),

І_К>>І_Б, R_H >>R_ВХ, тому P_{m ВХ} >> P_{m ВИХ}.

Приклад спотворень форми вхідного сигналу на вході підсилювача при невірному виборі положення точки «спокою» А наведено на рисунку 2.4.4.

Рисунок 2.4.4 – Нелінійний режим роботи транзистора підсилювача КТ602А

Спотворення виникають також і в вихідному контурі. Тому після зробленого розрахунку за вихідними ВАХ перевіряють чи збережеться при

вибраній амплітуді U_{m ВХ} неспотворене підсилення у вихідному контурі. При наявності спотворення зменшують U_{m ВХ}.

Розрахувавши підсилювач змінного струму на транзисторі  графоаналітичним методом на сімействі сполучених ВАХ (воль-амперною характеристикою). Отримав мінімальну спотворену форму сигналу при максимальних потужностях. Спотворення виникають в вихідному контурі. Тому після зробленого розрахунку за вихідними ВАХ перевіряють чи збережеться при вибраній амплітуді U_mВХ, неспотворене підсилення у вихідному контурі. При наявності спотворення зменшують U_mВХ.

РОЗДІЛ 3. РОБОЧИЙ ПРОЕКТ

3.1 Схема електрична принципова. Принцип роботи приладу за принциповою схемою

Для виконання залікової роботи з застосуванням всіх навичок і знань, які я отримав під час проходження даної практики, мною було отримано електричну принципову схему пристрою «Стабілізований блок живлення». Електрична принципова схема стабілізованого блока живлення представлена на рисунку 3.1.1 (додаток 1, 2).

Рисунок 3.1.1 – Схема електрична принципова «Стабілізований блок живлення»

Принцип роботи.

Схема містить в собі мікросхему LM324, яка поєднує в собі 4-и операційних підсилювача. Операційний підсилювач ОР1 відповідає за регулювання вихідної напруги, а ОР2-ОР4 стежить за споживаним навантаженням струмом. Мікросхема TL431 формує опорну напругу, приблизно дорівнює 10,7 В, яка не залежить від величини напруги живлення.
Змінний резистор R4 встановлює вихідну напругу, резистором R5 можна відкорегувати діапазон зміни напруги під свої потреби. Захист по струму працює таким чином: навантаження споживає струм, який протікає через низькоомний резистор R20, що називається шунтом. Величина падіння напруги на ньому залежить від споживаного струму. Операційний підсилювач ОР4 використовується в якості підсилювача, підвищуючи малу напругу падіння на шунті до рівня 5-6 В, напруга на виході ОР4 змінюється від нуля до 5-6 В в залежності від струму навантаження. Каскад ОР3 працює в якості компаратора, порівнюючи напругу на своїх входах. Напруга на одному вході задається змінним резистором R13, який встановлює поріг спрацьовування захисту, а напруга на другому вході залежить від струму навантаження. Таким чином, як тільки струм перевищить певний рівень, на виході ОР3 з'явиться напруга, що відкриває транзистор VT3, який, в свою чергу, підключає базу транзистора VT2 до землі, закриваючи його. Закритий транзистор VT2 закриває силовий VT1, розмикаючи ланцюг живлення навантаження. Відбуваються всі ці процеси за лічені секунди. Резистор R20 варто взяти потужністю ват на 5, щоб запобігти його можливий нагрів при довгій роботі. Резистор R19 задає чутливість по струму, чим більше його номінал, тим більшої чутливості можна домогтися. Резистор R16 налаштовує гістерезис захисту. Опір 5-10 кОм забезпечить чітке замикання схеми при спрацьовуванні захисту, більш великий опір дасть ефект обмеження по струму. В якості силового транзистора застосовано КТ818. Можна застосувати аналоги КТ818, КТ837, КТ825 або імпортний TIP42. Особливу увагу варто приділити охолодженню, адже вся різниця вхідної і вихідної напруги буде розсіюватися у вигляді тепла на цьому транзисторі. Саме тому не варто використовувати блок живлення на малому вихідному напрузі і великому струмі, нагрів транзистора при цьому буде максимальним.

3.2 Проектування друкованої плати за допомогою програмного забезпечення Sprint-Layout

Sprint-Layout простий, але в той же час дуже ефективний програмний пакет для проектування і ручної розводки друкованих плат малої і середньої складності. Розводка отриманої схеми  наведено на рисунку 3.2.1.

Рисунок 3.2.1 – Проектування схеми в програмі «Sprint-Layout»

3.3 Виготовлення друкованої плати методом ЛПТ (лазерно-праскова технологія виготовлення друкованих плат)

Послідовність операцій виготовлення друкованої плати наведено в маршрутно-операційній карті, що представлено в таблиці 3.3.1.

Таблиця 3.3.1 Маршрутно операційна карта виготовлення друкованої плати «Стабілізований блок живлення»

№ п/п	Послідовність операцій	Поопераційні ескізи	Інструмент, програмне забезпечення	Обладнання, пристосування	Термін виконання
1	Проектування		Sprint Layout	Комп'ютер.	60 хв.
2	Друк		Принтер	Принтер, комп'ютер.	3 хв.
3	Перебивання		Праска	Праска, папір, тексталіт.	8 хв.
4	Травлення		Хлорне залізо	Хлорне залізо, ваночка.	30 хв.
5	Свердління		Свердло 0,8 мм.	Дриль, свердло	5 хв.
6	Лудіння		Припій ПОС-61 ГОСТ 29931-76, флюс ФКПС ОСТ 411-76	Припій, флюс, паяльник.	15 хв.
7	Чистка		Спирто бензинова суміш ОСТ 4753-68	Спирто бензинова суміш, щітка.	8 хв.

3.4 Монтажні роботи (монтаж радіоелементів на друковану плату)

Послідовність операцій при виконанні монтажу радіоелементів на друковану плати наведено на рисунках 3.4.1-3.4.2

Рисунок 3.4.1 – Монтаж виводних радіоелементів

Рисунок 3.4.2 – Монтаж SMD радіоелементів

РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ ПРИ ВИКОНАННІ ПАЯЛЬНИХ РОБІТ

4.1 Загальні вимоги охорони праці

4.1.1. Дія цієї інструкції поширюється на всіх працівників, зайнятих паянням і лудінням виробів паяльником (далі – пайка паяльником).

4.1.2. До виконання робіт з паяння паяльником допускаються працівники віком не молодше 18 років, які пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці, які освоїли безпечні методи і прийоми виконання робіт, методи і прийоми правильного поводження з пристроями, інструментами та вантажами.

4.1.3. Працівники, що виконують пайку паяльником, повинні мати II групу з електробезпеки.

4.1.4. У разі виникнення в процесі пайки паяльником яких-небудь питань, пов'язаних з її безпечним виконанням, працівник повинен звернутися до свого безпосереднього або вищестоящого керівника.

4.1.5..Працівникам, зайнятим пайкою паяльником, необхідно дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку організації.

4.1.6. При пайці паяльником на працівника можуть впливати наступні небезпечні і шкідливі виробничі фактори:

- підвищена загазованість повітря робочої зони парами шкідливих хімічних речовин;

- підвищена температура поверхні виробу, обладнання, інструменту і розплавів припоїв;

- підвищена температура повітря робочої зони;

- пожежонебезпека;

- бризки припоїв і флюсів;

- підвищене значення напруги в електричному ланцюзі, замикання якого може відбутися через тіло працівника.

4.1.7. Працівники, зайняті паянням паяльником, повинні забезпечуватися засобами індивідуального захисту.

4.1.8. Роботи із шкідливими і пожежовибуховими і небезпечними речовинами при нанесенні припоїв, флюсів, паяльних паст, сполучників і розчинників повинні проводитися за наявності робочої загальної та місцевої витяжної вентиляції. Системи місцевих відсмоктувачів повинні включатися до початку робіт і вимикатися після їх закінчення. Робота вентиляційних установок повинна контролюватися за допомогою світлової та звукової сигналізації, яка автоматично включається при зупинці вентиляції.

4.1.9. Повітрезахоплювачі місцевих відсмоктувачів повинні кріпитися на гнучких або телескопічних повітропровідних трубах, здатних переміщатися в процесі пайки паяльником до місця пайки. При цьому повинна бути забезпечена надійна фіксація положення повітрезахоплювачів.

4.1.10. Паяльник повинен проходити перевірку і випробування у терміни та в обсягах, встановлених технічною документацією на нього.

4.1.11. Клас паяльника повинен відповідати категорії приміщення та умовам виробництва.

4.1.12. Кабель паяльника повинен бути захищений від випадкового механічного пошкодження і зіткнення з гарячими деталями.

4.1.13. Робочі місця випалу ізоляції з кінців електропроводів (джгутів) повинні бути обладнані місцевою витяжною вентиляцією. Робота з випалювання ізоляції без застосування працівниками захисних окулярів не допускається.

4.1.14. Для місцевого освітлення робочих місць при пайці паяльником повинні застосовуватися світильники з непрозорими відбивачами. Світильники повинні розташовуватися таким чином, щоб їх елементи, які світяться, не потрапляли в поле зору працівників.

4.1.15. Пристрій для кріплення світильників місцевого освітлення повинен забезпечувати фіксацію світильника в усіх необхідних положеннях. Підводка

електропроводів до світильника повинна знаходитися всередині пристрою. Відкрита проводка не допускається.

4.1.16. На ділянках приготування флюсів повинні бути водопровідний кран з раковиною і нейтралізуючі рідини для видалення паяльних флюсів, що містять фтористі і хлористі солі, у випадках їх потрапляння на шкіру працівника.

4.1.17. Для попередження працівників про можливість ураження електричним струмом на ділянках пайки паяльником повинні бути вивішені попереджувальні написи, плакати і знаки безпеки, а на підлозі покладені дерев'яні решітки, покриті діелектричними килимками.

4.1.18. Робочі поверхні столів і обладнання на ділянках пайки паяльником, а також поверхні ящиків для зберігання інструментів повинні покриватися гладким матеріалом, який легко очищується та обмивається.

4.1.19. Використані при пайці паяльником серветки і ганчірки повинні збиратися в спеціальну ємність, виноситися з приміщення по мірі їх накопичення в спеціально відведене місце.

4.1.20. Працівник, зайнятий паянням паяльником, негайно повідомляє свого безпосереднього або вищестоящого керівника про виникнення будь-яких ситуаціях, що загрожують життю і здоров'ю людей, про кожний нещасний випадок, що трапився на виробництві, або про погіршення стану свого здоров'я, у тому числі про прояв ознак гострого професійного захворювання (отруєння ).

4.1.21. Працівнику, зайнятому пайкою паяльником, необхідно дотримуватися правил особистої гігієни: перед прийомом їжі і після закінчення роботи вимити руки теплою водою з милом. Їжу необхідно приймати в спеціально обладнаних для цієї мети приміщеннях.

4.1.22. Працівнику, зайнятому пайкою паяльником, необхідно пройти навчання прийомам надання першої допомоги при нещасних випадках на виробництві.

4.1.23. Особи, винні у порушенні законодавства про охорону праці, несуть відповідальність у порядку, встановленому законодавством України.

4.2 Вимоги охорони праці перед початком роботи

Перед початком роботи необхідно:

4.2.1. Оглянути робоче місце, привести його в порядок, звільнити проходи і не захаращувати їх.

4.2.2. Оглянути, привести в порядок і надіти засоби індивідуального захисту.

4.2.3. При використанні паяльника:

- перевірити його на відповідність класу захисту від ураження електричним струмом;

- перевірити зовнішнім оглядом технічний стан кабелю та штепсельної вилки, цілісність захисного кожуха та ізоляції рукоятки;

- перевірити на працездатність вбудованих в його конструкцію відсмоктувачів;

- перевірити на працездатність механізовану подачу припою у випадках її встановлення в паяльнику.

4.2.4. Включити і перевірити роботу вентиляції.

4.2.5. Перевірити наявність та справність:

- огорож та запобіжних пристроїв;

-.струмоведучих частин електричної апаратури (пускачів, трансформаторів, кнопок і інших частин);

- заземлюючих пристроїв;

- коштів пожежогасіння.

4.2.6. Перевірити освітленість робочого місця. Напруга для місцевого освітлення не повинна перевищувати 50 В.

4.3 Вимоги охорони праці під час роботи

Під час роботи необхідно:

4.3.1. Утримувати робоче місце в чистоті, не допускати його захаращення.

4.3.2. При виконанні робіт дотримуватися прийнятої технології пайки виробів.

4.3.3. Паяльник, що знаходиться в робочому стані, встановлювати в зоні дії місцевої витяжної вентиляції.

4.3.4. Паяльник на робочих місцях встановлювати на вогнезахисні підставки, що виключають його падіння.

4.3.5. Нагріті в процесі роботи вироби і технологічну оснастку розміщувати в місцях, обладнаних витяжною вентиляцією.

4.3.6. При пайці великогабаритних виробів застосовувати паяльник з вбудованим відсмоктуванням.

4.3.7. Для переміщення виробів застосовувати спеціальні інструменти (пінцети, кліщі або інші інструменти), що забезпечують безпеку при пайці.

4.3.8. Збірку, фіксацію, притиснення з'єднувальних елементів, нанесення припою, флюсу та інших матеріалів на складальні деталі проводити з використанням спеціальних пристосувань або інструментів, зазначених у технологічній документації.

4.3.9. Надлишки припою і флюсу з жала паяльника знімати із застосуванням матеріалів, зазначених у технологічній документації (бавовняні серветки, азбест та інші).

4.3.10. Пайку паяльником в замкнутих просторах проводити не менше ніж двома працівниками. Для здійснення контролю безпечного проведення робіт один з працівників повинен перебувати поза замкнутого простором. Працівник, що знаходиться в замкнутому об'ємі, крім спецодягу повинен застосовувати: захисні каски (поліетиленові, текстолітові або вініпластові), електрозахисні засоби (діелектричні рукавички, калоші, килимки) і запобіжний пояс з канатом, кінець якого повинен знаходитися у спостерігача поза замкнутим простором.

4.3.11. Пайку паяльником в замкнутих просторах проводити паяльником з напругою не вище 12 В і при безперервній роботі місцевої припливної та витяжної вентиляції.

4.3.12. Пайку малогабаритних виробів у вигляді штепсельних роз'ємів, наконечників, клем і інших аналогічних виробів проводити, закріплюючи їх у спеціальних пристроях, зазначених у технологічній документації (затискачі, струбцини та інші пристосування).

4.3.13. Щоб уникнути опіків розплавленим припоєм при розпайці, не висмикувати різко з великим зусиллям дроти, які паяються.

4.3.14. Паяльник переносити за корпус, а не за провід або робочу частину. При перервах у роботі паяльник відключати від електромережі.

4.3.15. При нанесенні флюсів на місця сполучення користуватися пензликом або фарфорового лопаткою.

4.3.16. При перевірці результатів пайки не прибирати виріб з активної зони витяжки до повного його охолодження.

4.3.17. Вироби для паяння паяльником укладати таким чином, щоб вони знаходилися в стійкому положенні.

4.3.18. На ділянках пайки паяльником не проводити прийом і зберігання їжі, а також не палити.

4.4.4 Вимоги охорони праці в аварійних ситуаціях

В аварійних ситуаціях необхідно:

4.4.1. При виявленні несправності в роботі паяльника відключити його від живильної електромережі і сповістити про це свого безпосереднього або вищестоящого керівника.

4.4.2. При травмуванні, отруєнні і раптовому захворюванні працівника надати йому першу (долікарську) допомогу та, при необхідності, організувати доставку до медпункту.

4.4.3. При ураженні електричним струмом працівника вжити заходів до якнайшвидшого звільнення потерпілого від дії струму.

4.4.4. При виникненні пожежі:

- припинити роботу;

- відключити електрообладнання;

- повідомити безпосередньому або вищестоящому керівнику про пожежу;

- повідомити про пожежу місцевій службі МНС;

- провести по можливості заходи з евакуації працівників, гасіння пожежі та збереження матеріальних цінностей.

4.5 Вимоги охорони праці після закінчення роботи

По закінченні роботи необхідно:

4.5.1. Відключити від електромережі паяльник, освітлення.

4.5.2. Вимкнути місцеву витяжну вентиляцію.

4.5.3. Невитрачені флюси прибрати в витяжні шафи або в спеціально призначені для зберігання комори.

4.5.4. Привести в порядок робоче місце, скласти інструменти і пристрої в інструментальний ящик.

4.5.5. Зняти спецодяг та інші засоби індивідуального захисту і повісити їх у спеціально призначене місце.

4.5.6. Вимити руки і обличчя теплою водою з милом, при можливості прийняти душ.

ПЕРЕЛІК ДЖЕРЕЛ

1. Основи конструювання електронних засобів: підручник / С. М. Ганжа. – Луганськ: видавництво СНУ ім. В. Даля, 2011.  –  492 с.

2. Хіль М.І., Арушанов О.П., Ганжа С.М., Герасименко Є.П. Навчальне проектування радіоелектронних апаратів. Навчальний посібник. – Луганськ: видавництво СНУ ім. В. Даля, 2010. – 205 с.

3. Основи технології електронних засобів: навчальний посібник / І. Ш. Невлюдов, Г. В.Карпов, Н. В. Мілютіна. Х.: Харківський національний університет радіоелектроніки. 2012. – 122 с.

4. Арушанов О.П., Ганжа С.М., Хіль М.І. Проектування технологічних процесів поверхневого монтажу РЕА: Навчальний посібник. – Луганськ: видавництво СНУ ім. В. Даля, 2007. – 200 с.

5.  Нєвлюдов І.Ш., Арушанов О.П., Хіль М.І. Технологія поверхневого монтажу в виробництві радіоелектронних засобів. Навчальний посібник. – Луганськ: видавництво СНУ ім. В.Даля, 2008. – 144 с.

6. Ганжа С.М., Поркуян О.В., Ганжа С.А. Основи ергономіки та дизайну РЕА: Навчальний посібник. – Луганськ: видавництво СНУ ім. В. Даля, 2008. – 337с.

7.  Бельтюков Є. А., Грузнов І.І., Журлов Д.А. Організація виробництва. Одеса: Наука і техніка, 2007. – 120 с.

8. Ганжа С.М. Конструювання друкованих плат. Навчальний посібник. – Луганськ: видавництво СНУ ім. В. Даля, 2008. – 136 с.

9.  Єфіменко А.А., Сімонов В.В. Конструювання електронних засобів: довідник. О.: Політехперіодика, 2009. – 548 с.

                                                                                           Керівник гуртка Нікуліца В.Г., UT1YN

                                                                  Студент 3 курсу ЧНУ Ватрич Д.О. UR5YVD

P.S. Компютерне моделювання даного матеріалу виконано студентом 3 курсу ЧНУ Ватрич Д.О.