Організація та практика роботи радіотехнічного гуртка (індивідуальний творчий проект)

-

ЗМІСТ

Вступ

1 Загальні відомості про організацію радіотехнічного гуртка.

2 Матеріально-технічна база радіотехнічного гуртка.

2.1 Приміщення та його обладнання.

2.2 Інструменти.

2.3 Матеріали і деталі.

2.4 Допоміжні матеріали.

2.5 Радіовимірювальна апаратура.

3 Формування радіотехнічного гуртка.

4 Розклад роботи радіотехнічного гуртка

5. Планування занять в радіотехнічному гуртку.

6 Деякі питання безпеки праці.

7 Зміст гурткової роботи.

7.1 Загальні питання проведення занять.

7.2 Виховна робота в радіотехнічному гуртку.

8 Радіотехнічний гурток першого року навчання.

8.1 Тематичний план роботи радіотехнічного гуртка першого року навчання..

8.2 Програма роботи радіотехнічного гуртка першого року навчання.

8.3 Методичні рекомендації по проведенню занять.

9 Радіотехнічний гурток другого року навчання.

9.1 Програма роботи радіотехнічного гуртка першого року навчання .

9.2 Методичні рекомендації по проведенню занять.

10 Радіотехнічний гурток третього року навчання.

10.1 Тематичний план роботи радіотехнічного гуртка третього року навчання.

10.2 Програма      роботи  радіотехнічного гуртка третього року навчання.

10.3 Методичні рекомендації по проведенню занять.

11 Радіотехнічний гурток четвертого та п'ятого років навчання.

12 Підведення підсумків роботи радіотехнічного гуртка.

13 Бібліографія.

Додаток

ВСТУП

Шановні  друзі. Десятки тисяч людей різного віку і різних професій віддають свій вільний час радіоаматорській справі - конструюванню та виготовленню радіоелектронної апаратури. Радіоаматорська справа для багатьох з них стала серйозною творчою працею, що приносить велике задоволення та радість. Радіоелектроніка все ширше використовується у різних галузях господарства, а також і в побуті. Кожний з вас назве десяток приладів, які оточують його як в дома так і на робочому місці.

Радіоаматорська справа є найкращою школою оволодіння молодцю радіотехнічними знаннями і накопичування практичного досвіду. Самостійне виготовлення приладів автоматики, підсилювачів, вимірювальних приладів, радіоприймачів розвиває творчу ініціативу, допомагає в повсякденній праці. Радіоаматори створюють невичерпний резерв кваліфікованих кадрів для господарства країни, винаходять нові апарати і прилади для використання в промисловості, сільському господарстві, зв'язку і на транспорті, активно допомагають у науковій роботі.

Радіоаматори - конструктори намагаються не сліпо копіювати існуючі конструкції, а вносять в них зміни або створюють нові, оригінальні зразки. Кожний радіоаматор, який випробував свої сили в конструюванні радіоапаратури, знає, що для цього потрібно вміти виконувати необхідні розрахунки, хоча б і найпростіші. Щоб виготовити складний сучасний радіоприлад, потрібні знання основ радіотехніки, електротехніки, уміння користуватися довідковою літературою, підручниками, знайомитись з періодичними виданнями. Не можна виготовити навіть найпростішого радіоприймача, не вміючи працювати слюсарним інструментом, паяльником, не знаючи основ правил монтажу. Ці та інші знання, а також практичний досвід .можна отримати в гуртках радіо конструювання, які працюють на станціях юних техніків, в ЦДЮТ, в школах. Учбова робота в гуртку планується на основі типової програми «Гуртки радіоаматорського конструювання». Рекомендації по вивченню основ радіотехніки проходять через всі заняття гуртка. В рекомендаціях викладено питання методики проведення занять гуртка, розрахунок годин на проведення окремих тем, розглянуто характеристики діодів, транзисторів, мікросхем, розглянуто найнеобхідніші формули для певної дільниці електричного кола, приведена література, яка рекомендується для вивчення методики конструювання радіоприладів, а також організація роботи гуртка.

Матеріал даних рекомендацій повністю охоплює всі теми програми, хоча деякі теми та їхні назви і їх послідовність змінено. Рекомендації адресовано керівникам радіотехнічних гуртків, учителів трудового навчання. Вони також будуть корисними для студентів загально технічних та педагогічних факультетів, а також широкому загалу радіоаматорів, особливо початківцям.

1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ОРГАНІЗАЦІЮ

                    РАДІОТЕХНІЧНОГО ГУРТКА

Відомо, що діти, особливо хлопчики, жваво цікавляться технічними приладами, їхньою будовою, складовими частинами. В них великий інтерес до конструювання і виготовлення радіоприладів. 

Мета занять гуртка: задовольнити зацікавленість школярів до практичного конструювання різноманітних радіоприладів, стимулювати бажання школярів до пошуку раціональних шляхів вирішення проблем, формувати знання про основи радіотехніки.

Основним змістом діяльності гуртка є конструювання і виготовлення різноманітних радіопристроїв, та діючих вузлів та блоків.

Робота гуртка розрахована на п'ять років занять. На першому році занять гуртка школярі знайомляться з правилами техніки безпеки. Керівник гуртка демонструє різноманітні прилади, які були зібрані в попередні роки, розповідаючи при цьому про їх призначення, а також вказуючи на недоліки конструкцій. Гуртківці вивчають радіоелементи їх позначення на схемах, властивості та характеристики. Вчаться виконувати якісну та красиву пайку. Вивчають найпростіші прилади: симетричні і несиметричні мультивібратори, будують новорічні гірлянди.

На другому році навчання гуртківці поглиблюють теоретичні знання. Вивчають процеси, що проходять в радіоелементах при проходженні електричного струму. Будують прості підсилювачі звукової частоти, радіоприймачі та різноманітні блоки живлення радіоелектронної апаратури. Керівник гуртка знайомить школярів з раціоналізаторською роботою. Керівник гуртка також повинен знати турботи школи і допомагати в їх вирішенні.
На третьому році навчання гуртківці вивчають вимірювальні прилади та генератори. їхні характеристики, будову та правила використання. Знайомляться з мікросхемами, їх будовою, маркуванням, призначенням та їх властивостями. Складають прості прилади на мікросхемах. Четвертий, та п'ятий рік навчання планує керівник гуртка, виходячи з можливостей гуртка, його технічно-матеріальної бази та підготовленості гуртківців в попередні роки. В цей період можна запропонувати гуртківцям виготовляти потужні блоки живлення на декілька напруг, супергетеродинні радіоприймачі, потужні підсилювачі, скажімо, для озвучення актової зали школи та інші радіотехнічні прилади.
2. Матеріально-технічна база радіотехнічного гуртка

Ефективність занять і кінцеві результати роботи гуртка багато в чому залежать від технічного оснащення, наявності матеріалів, радіо компонентів, вимірювальних приладів різного призначення.

2.1 Приміщення та його обладнання

Справа в тім, що гуртківці в своїй діяльності виконують безліч операцій з матеріалами, монтажем приладів, вимірювальні роботи, налагодження приладів, токарні, свердлильні роботи, травлення плат, фарбування, різання різного листового матеріалу. Здійснюється також читання і складання схем, розробка друкованих плат і механічних вузлів. Всі ці операції потребують, щоб приміщення було сухим, світлим, мало вентиляцію і обов’язково дерев'яну підлогу. Бажано мати світильники на робочих столах з відбивачами світла.

Дуже добре, коли приміщення, де працює гурток має підсобне приміщення для зберігання приладів, матеріалів, деталей, учбово-наочних посібників, запасних інструментів та інших матеріалів не повсякденного використання. Лаки, фарби, мідний купорос, луги, розчинники, хлорид заліза, спирт, кислоти бажано зберігати в сейфі або залізному ящику під замком.

В приміщенні бажано мати стелажі або шафи, де зберігаються вироби, інструменти та деталі, що використовуються дуже часто. На цих стелажах необхідно відвести певне місце кожному гуртківцю, де він буде зберігати деталі і матеріали, з якими він працює відвідуючи заняття в гуртку. Ще краще, коли кожен іуртківець буде мати свою коробку, або невеликий ящик для зберігання деталей і недобудованих конструкцій. Бажано мати шафу із скляними дверцятами, де можна влаштовувати постійно діючу виставку зібраних конструкцій гуртківців. Було б добре мати в приміщенні електроточило, свердлильний станок, токарний станок, верстак для різноманітних допоміжних механічних операцій. Обов'язково біля кожного станка потрібно на стіні вивісити правила техніки безпеки при роботі на даному станку, та із слюсарним інструментом.

Для робочих місць підійдуть будь-які учнівські столи з розміром приблизно 700- 800 на 1300-1400 міліметрів. Шкільні парти з похилою площиною не придатні для гуртківської радіолабораторії. Кожен стіл повинен бути розрахований для роботи двох гуртківців. Якщо дозволяють розміри кімнати, то краще побудувати дощатий настил довжиною 3-4 метри і шириною 1,7 метра і встановити його посередині кімнати. Посередині настилу будують вузький П-подібний короб, який ділить настил на дві половини. На цьому настилу і розташовують декілька робочих місць. В середині короба прокладають кабелі для живлення паяльників, блоків живлення на постійні напруги, для настільних світильників. Зверху на коробові можна розмістити вимірювальні прилади. Число розеток електромережі повинно бути не менш як три штуки на одне робоче місце. Робоче місце керівника гуртка також обладнується столом і стільцем. Воно повинно розміщуватися на підвищенні і так, щоб було видно всі робочі місця лабораторії. За спиною керівника на стіні монтується класна дошка і силовий розподільний щит з головним вимикачем електромережі лабораторії, запобіжниками, індикаторами ввімкнення мережі та іншими вимикачами.

На стінах лабораторії бажано розмістити учбові плакати, таблиці, типові схеми підсилювачів, радіоприймачів, мультивібраторів, щити із зразками монтажних плат, наборами конденсаторів, опорів, напівпровідникових приладів та інших деталей, які потрібні в повсякденній роботі. З таблиць обов'язково потрібно мати, такі що містять графічні малюнки та буквенні позначення радіоелементів на схемах, стандартних номіналів опорів та конденсаторів. Використання наочних посібників буде сприяти поглибленому засвоєнню гуртківцями теоретичних відомостей і ефективному виконанню практичних робіт.

В радіолабораторії обов’язково повинен бути порошковий або вуглекислотний вогнегасник , а також бажано мати пожежну сигналізацію. Обов’язково повинна бути аптечка з набором медичних матеріалів і препаратів для надання першої допомоги при порізах, опіках, ураженні електричним струмом, спазмах у шлунку, при головних болях та інших випадках.

2.2 Інструменти.

Для виконання різних робіт, пов'язаних із збиранням, монтажем і ремонтом радіоприладів, необхідно мати відповідні інструменти. Чим краще інструменти підходять до наміченої операції, тим швидше та якісніше можна її виконати. Щоб ваші зусилля завершилися успіхом, потрібно мати найпеобхідніші інструменти, які будуть використовуватися в подальшій роботі і при інших операціях.

Є дуже багато різноманітних інструментів, які в різних ситуаціях знаходять своє застосування. Початківцям хочу порадити придбати комплект інструментів, за допомогою яких можна виконати більшість робіт, з якими доведеться зустрічатися в практиці виготовлення радіоаматорських приладів.

Інструменти в радіолабораторії діляться на дві групи: індивідуального та загального користування. До першої групи відносяться інструменти, якими гуртківці користуються при виконанні збиральних, монтажних, наладочних та інших робіт індивідуально на своїх робочих місцях. До другої групи відносять інструменти, якими гуртківці користуються в міру необхідності. В групу інструментів індивідуального користування входять: паяльники потужністю від 25 до 40 ват. З точки зору правил техніки безпеки праці рекомендую мати паяльники розраховані на живлення напругою від 12 до 36 вольт. Сьогодні на ринку' можна завжди придбати паяльники на потрібну робочу напругу та на потрібну потужність.

Періодично необхідно перевіряти шнури паяльників на предмет оголення дротів живлення. В радіолабораторії повинна бути достатня кількість паяльників різної потужності, як правило, один паяльник на одне робоче місце, а також пінцети по одному на кожне робоче місце. Пінцети використовуються для утримання деталей і дротів при монтажних роботах, а також як тепловідвід при пайці виводів малопотужних транзисторів, діодів та інших радіодеталей. Окрім паяльників та пінцетів потрібно мати наступні інструменти:

      1.  Монтажні ножі (можна використовувати хірургічні скальпелі) також бажано по одному на робоче місце. Монтажні ножі використовують при очищенні виводів деталей перед залуженням, зніманні ізоляції з проводів, при обрізанні паперових або пластмасових каркасів контурних котушок, ниток, різних плівок та при інших допоміжних роботах.

2.     Викрутки з лезами шириною від 2 до 8 міліметрів і різної довжини, як правило по декілька штук на робоче місце. При монтажі підбирають таку викрутку, щоб лезо дорівнювало ширині прорізу головки гвинта і щільно входило в нього.

3.     Викрутки з хрестоподібним лезом. Зараз вони набули дуже великого поширення. їх також бажано мати по дедекілька штук на робоче місце.

4.     Плоскогубці бажано мати різні за будовою губок. Плоскогубці довжиною від 100 до 120 міліметрів з тонкими і вузькими губками без насічки використовують для монтажу проводів. Більш довгі плоскогубці з насічкою використовують для вирівнювання різних матеріалів, віджимання різних металевих деталей. Плоскогубці - «утконоси» використовують для роботи в важкодоступних місцях.

5.    Круглогубці різні, як правило одні на два - три робочі місця. Круглогубці використовують для формування виводів радіодеталей, проводів для пайки та формування кільцевих виводів під гвинти.

6.     Кусачки «бокорізи» одні на робоче місце. Використовують для формування потрібної довжини дротів, виводів радіодеталей для видалення товстої ізоляції з дротів.

7.    Креслярки по металу по одній на робоче місце. Використовують для 2.     нанесення розміток на металі, пластмасі та інших матеріалах.

8.     Керна також використовують для нанесення відміток на місцях, де потрібно зробити отвори.

9.  Ножівка по металу. Бажано мати їх різної довжини декілька штук на радіолабораторію. Ножівки використовують для розпилювання металевих, пластмасових, текстолітових матеріалів до потрібних розмірів.

10.  Лобзик один або два на лабораторію. їх використовують для вирізування фігурних поверхонь чи прорізи під кутами.

11.  Малогабаритні лещата. Лещата це, як третя рука радіоаматора, тому їх потрібно мати на кожному робочому місці. Використання лещат дуже різноманітне. Вбни потрібні при розпилюванні матеріалів, утриманні плат при пайці, для стискування деталей при склеюванні, при обробці деталей напилками чи надфілями, при різьбових з'єднаннях, та

при безлічі інших операцій.

12.  Напилків потрібно мати декілька комплектів на радіолабораторію. Вони бувають плоскі, тригранні, чотиригранні, круглі, напівкруглі, ромбовидні та інші. Напилки бувають з насічками різної величини. Напилки потрібно підбирати в кожному конкретному випадку, виходячи з конкретної операції.

13.   Молотків бажано мати також декілька комплектів на лабораторію. Молотки поділяються за вагою. В радіоаматорській практиці найчастіше використовуються молотки вагою 50 та 100 грамів, але часто потрібні і такі, що мають вагу 200 і 500 грамів.

14.  Натфелів потрібно мати декілька комплектів. Вони використовуються для підгонки деталей, для зачищення поверхонь, отворів. Вони бувають дуже різні за формою, а також виготовлені з металу, або з напиленням алмазного порошку.

15. Ріжкових ключів бажано мати також декілька комплектів розміром від 2 до 12 міліметрів, які використовують для монтажу деталей з допомогою гвинтів та гайок. Ріжкові ключі можна замінити на торцеві або накидні.

     16.    Малорозмірна дрель для свердління отворів в друкованих платах розміром від 0,5 до 2 міліметрів. Ця дрель повинна мати напругу живлення до 36 вольт,  такі розміри, щоб легко утримувалась в руці.
      Для зберігання паяльників бажано мати спеціальну підставку(див. рис.1)

Рис. 1 Підставка для паяльника

Можна також використовувати спеціальну вішалку, коли на стіну кріплять листок азбестоцементу шириною 200-300 міліметрів, а поверх нього такий же лист оцинкованої жерсті. Довжина цієї теплозахисної ділянки залежить від кількості паяльників. В середній частині листа жерсті монтують металевий кутник профілем 40 на 40 міліметрів з отворами та прорізями для підвішування паяльників. Такий спосіб зберігання паяльників відповідає вимогам безпеки життєдіяльності. При цьому електричні шнури звисають донизу, що запобігає псуванню струмопровідних жил. Інші інструменти індивідуального користування зберігаються в ящиках або ж на щитах, де вони утримуються дротяними скобами, або планками, які мають форму інструмента.

До інструментів загального використання входять:

-    станок свердлильний, який розміщується на окремому столі,  на цьому станку роблять отвори від 3 до 12 міліметрів;

-    станок токарний також розміщується на окремому столі або на своїй рамі на фундаменті. На ньому виготовляють різні круглі деталі, монтажні опори, ручки, екрани, вісі та інші деталі;

-    дрель електрична з напругою живлення 220 вольт, вона використовується там, де неможливо зробити отвори на свердлильному станку;

паяльник потужністю 200 або 400 ват, інколи потрібно розігріти -                     масивну деталь, або коли використовується тугоплавкий сплав для пайки;

-    комплект свердл діаметром від 3 до 12 міліметрів, які використовуються для виготовлення отворів в корпусах радіоприладів;

-     великі плоскогубці бажано з ізоляційними ручками, їх використовують для згинання металевих деталей, для перекусювання товстого дроту;

-     ножиці по металу, для різання листового металу товщиною до 1,5 міліметра;

          - ніж-різак для пластмаси та інших листових матеріалів. Його виготовляють з ножовочного полотна по металу довжиною 130 - 150 міліметрів, (див. рис. 2)

Рис 2. Ніж – різак для пластмаси

Робочий кінець ножа заточують на наждачному крузі, так щоб ріжуча частина складала від 30 до 35 градусів шириною в товщину полотна. Ручку обертають тканиною, а зверху будь-якою клейкою смужкою або цупкими нитками;

-     човник для намотування дроту на кільцеві (тороїдальні) осердя (див. рис. 3)

Рис.3 Кільцеві осердя

Човник складається з двох відрізків мідного дроту діаметром біля одного міліметра і довжиною 100 - 120 міліметрів, які спаяні разом на всю довжину дроту. Весь човник, а особливо його виделкоподібні кінці, зачищають дрібним шліфувальним папером. Просовуючи човник через отвір осердя трансформатора чи дроселя, вкладають витки дроту. Перед намоткою осердя трансформатора потрібно покрити тонкою плівкою лакотканини, щоб при намотуванні дроту не пошкодити його ізоляцію;

         - штангенциркуль для вимірювання діаметрів отворів, гвинтів, свердл та для проведення інших вимірювань;

        - мікрометр - для вимірювання діаметрів намоточних дротів.

Інструменти загального призначення зберігають в шафі або на щиті біля верстака. Для свердел та мітчиків роблять загальні "пенали" - дерев'яний брусок з глухими отворами по діаметру інструмента.

2.3 Матеріали і деталі.

Потреба лабораторії в матеріалах і радіодеталях визначається числом гуртків і планами їх практичної діяльності на учбовий рік. Бажано мати і деякий резерв матеріалів та деталей для позапланових конструкцій, передбачити які не завжди вдасться перед навчальним роком. Великою допомогою в організації роботи гуртків радіотехнічного конструювання є радіоконструктори - набори деталей і матеріалів для складання, як правило простих транзисторних підсилювачів, радіоприймачів, вимірювальних приладів, автоматичних пристроїв різного призначення, наприклад «Майстер КІТ». Але в наш час розраховувати на конструктори не доводиться, їх ще мало в торгівельній мережі та й коштують вони досить дорого.

Для першого року навчання достатньо і тих деталей, що демонтуються із старих телевізорів, магнітофонів, програвачів та радіоприймачів. Зрозуміло, що це деталі, які відпрацювали по 20 - З0 років, але для початківців вони ще придатні для використання. Правда керівникові гуртка доведеться їх перевіряти на придатність до використання в приладах, що будуються. Як показує досвід процент браку буде невеликим. В наш час це найдешевший шлях до забезпечення гуртка радіодеталями. Монтажні дроти з телевізорів краще не використовувати, вони, як правило, одножильні і дуже швидко переламуються. Джгути дротів краще використовувати з контрольно-вимірювальних приладів, або з військової апаратури. Ці дроти мають дуже якісну ізоляцію, вони багатожильні і не бояться багаторазового згинання, добре лудяться, що дає якісну і красиву пайку при монтажі. Тому потрібно дуже прискіпливо оглядати корпуси старої апаратури, особливо контрольно-вимірювальної, там можна знайти придатні для використання металеві та пластмасові пластини, кутники і навіть готові для використання екрани та лінійки для монтажу радіодеталей. Ці матеріали в торгівельній мережі коштують дуже дорого і радіотехнічному гурткові вони просто не доступні.

Бажано мати на гуртку оргскло різної товщини, воно дуже добре обробляється і з нього виготовляються дуже якісні корпуси для приладів. Для гуртківців старших груп потрібно добирати резистори і конденсатори різних типів і номіналів, малогабаритні конденсатори змінної ємності, напівпровідникові точкові та сплавні діоди, низькочастотні та високочастотні транзистори структури п-р-п та р-п-р, польові транзистори, мікросхеми серій К118, К122, К224, К140, К142, К155, К174 та інші, стабілітрони на різні напруги, феритові круглі та плоскі стержні для магнітних антен, феритові кільця діаметром 7-10 міліметрів для радіочастотних трансформаторів та дроселів, малогабаритні міжкаскадні та вихідні трансформатори, стандартизовані трансформатори для блоків живлення, головні телефони, електродинамічні головки різної потужності і з різним опором звукової котушки, телефонні капсулі типу ДЕМШ-4м, вимірювальні прилади магніто-електричної системи на струм повного відхилення стрілки від 1 мкА, малогабаритні вимикачі, різні з'єднувачі, однополярні гнізда та вилки, тримачі запобіжників, різноманітні ручки і ще дуже багато іншого.

В кожній конструкції налічується по декілька десятків з'єднань за допомогою гвинтів та гайок. Тому велику увагу потрібно звертати на наявність в радіолабораторії достатньої кількості гвинтів різних за товщиною і довжиною, а також гайок та шайб, різних опірних стойок, скоб. Зберігати радіодеталі, особливо малогабаритні, бажано в касетниці, ящички якої поділені перегородками на відділення різних розмірів. Для зберігання деталей середніх розмірів (тумблери, перемикачі, контури і т. і.) дуже добре підходять металеві банки з під кави, вони щільно закриваються кришкою і деталі не розсипаються навіть, коли банка перевертається. Розібрані по типам та номіналам деталі розкладають по окремих комірках касетниці чи банках з відповідними етикетками. Це дуже спростить пошук необхідної деталі.

Крім вище названих матеріалів, в роботі потрібні і допоміжні матеріали. Це матеріали, які не входять до складу приладу, але без них обійтися просто неможливо в процесі виготовлення приладу.

- стрічка ізоляційна;

- папір наждачний з різною величиною абразиву;

- розчинники, такі, як ацетон, спирт, бензин;

- масла типу веретенного, технічний вазелін, ЦІАТИМ-201;

- каніфоль, бажано, в вигляді спиртового розчину;

 хлорид заліза для травлення друкованих плат, мідний купорос;

-  цапонлак для нанесення малюнку на фольгований склотекстоліт та виконання надписів;

- термоізоляційна паста;

- паста типу " Гойя " для чищення металевих деталей конструкції; та інші.

Названі вище інструменти і матеріали не охоплюють всього того що може стати в пригоді в практичній роботі при виготовленні тієї чи іншої конструкції. Тому керівникові гуртка постійно потрібно турбуватися про поповнення запасів інструментів, деталей і матеріалів. Завжди слід пам'ятати, що якщо радіоаматор має в своєму розпорядженні великий вибір різних інструментів і матеріалів, їо це дасть йому можливість швидше виконати роботу із більшою якістю, та принесе задоволення в процесі роботи. З хорошими інструментами і робота є якісною.

- авометри (тестери), декілька штук, для вимірювання основних електричних величин в різних місцях схеми та режимів малопотужних транзисторів по постійному струмові, наприклад, Ц4341, Ц4353 та інші. Бажано використовувати зарубіжні цифрові авометри. Справа в тім, що стрілочні вимірювальні прилади вже використали свій ресурс і на зміну їм прийшли прилади, що дають змогу бачити вимірювану величину в цифровому вигляді та й майбутнє належить цифровій обробці всіх електричних величин;

- звуковий генератор ГЗ-112, ГЗ-100, або інші промислового виробництва;

- генератор стандартних сигналів типу Г4-18, Г4-107;

- осцилографи типу Н313, ОЛМ-72-2, або більш досконалі прилади, наприклад, С1-20. Це - лампові надійні прилади, до того ж їх практично неможливо вивести з ладу. Та найкраще мати сучасні осцилографи С1-54, С1-65, С1-73, С1-79, С1-99, С1-114 та інші;

- частотомір типу 43-12 невибагливий, надійний прилад;

 -прилад для перевірки малопотужних транзисторів та діодів, наприклад, типу Л2-54.

Ці прилади є необхідною базою вимірювальної лабораторії гуртка радіотехнічного конструювання. З часом вона буде поповнюватися і іншими приладами, і в тому числі саморобними, які будуть виготовляти гуртківці 4 та 5 років навчання.
3. Формування радіотехнічного гуртка.
В гурток радіотехнічного конструювання, звичайно, запрошуються учні 4-9 класів, які проявляють поглиблену зацікавленість до радіоаматорської справи. Досвід роботи радіоаматорських гуртків показує, що школярі, які розпочинають працювати в гуртку з 4-5 класів мають найбільшу зацікавленість і систематично відвідують гурток навіть до 10 - 11 класів. По закінченню школи вони мають достатньо високі знання по радіотехніці і великий практичний досвід по виготовленню різноманітних радіоприладів. Для залучення школярів в гурток проводиться велика агітаційна, робота, яку, як правило здійснюють керівник гуртка, інші спеціалісти школи, ЦДЮТ, станції юних техніків. В багатьох школах ця робота пов'язана з підготовкою та проведенням на початку учбового року відкритих уроків, тижнів науки та техніки. Проводяться виставки кращих робіт школярів, організуються виступи юних конструкторів, захист найбільш вдалих проектів, чи розробок.

Керівник гуртка повинен мати тісні особисті постійні контакти з директорами шкіл, класними керівниками, викладачами трудового навчання, вчителями фізики, які добре знають дітей, і які допоможуть виявити дітей, що займаються чи хотіли б займатися в радіотехнічному гуртку.

Набір школярів до гуртка проводить особисто керівник гуртка. В гурток першого року навчання набирають 12-15 школярів 4-5 класів. Досвід показує, що відсів учнів буде найбільшим в перші 2-3 місяці навчань. Решта буде відвідувати гурток практично до випуску із школи. Головна причина відсіву школярів з гуртка, це ще не сформований світогляд і характер, коли є бажання зробити за один день дуже складний прилад. А в гуртку доводиться вивчати основи радіотехніки. На протязі учбового року також будуть додатково приходити школярі, у яких виявиться бажання навчатися в радіотехнічному гуртку. Тут уже керівник гуртка повинен подбати про індивідуальний план навчання для кожного такого школяра.

При формуванні групи потрібно враховувати вік школярів. В одну групу зараховувати учнів з різницею два і більше класів не бажано. В цьому віці різниця навіть на один рік має дуже велике значення. Різний рівень підготовки в школі і життєвий досвід ставлять школярів на різні площини і при проведенні занять у гуртку стає очевидним. Група втрачає цілісність, проходить ділення групи на своєрідні підгрупи. Проводити заняття в такій атмосфері вже просто неможливо. Формування груп учнями з різницею в загальноосвітній підготовці не більше як на один клас, дозволить керівникові гуртка методично грамотно побудувати свої заняття в відповідності з віковими особливостями учнів.

Радіотехнічний гурток розраховано на п'ятирічний термін навчання школярів. Як показує досвід роботи в школі, розпочинати потрібно з 4 - 5 класів і зацікавити дітей електро - і радіотехнікою. Як правило, радіотехнічних гуртках:

-                          1 рік, навчаються учні 4-5 класів;

-                          2 рік, навчаються учні 5-6 класів;

-                          З рік, навчаються учні 6-7 класів;

-                          4 рік, навчаються учні 7 -8 класів;

-                          5 рік, навчаються учні 8-9 класів, а також учні 10 та 11 класів.

Ці рекомендації не являються догмою. Керівник радіотехнічного гуртка, може формувати групу початківців і з старшокласників, чи формувати групу за рівнем підготовки, як за шкільною програмою так і за гуртковою.

Набір учнів в гурток відбувається на початку навчального року в навчальних закладах в період з 1 по 15 вересня. Гуртки другого і наступних років навчання, як правило, формуються на базі попереднього навчального року і це особливих проблем у керівника гуртка не викликає. При запису нових школярів до гуртка, особливо в старші групи, керівник гуртка повинен в ході невимушеної бесіди вияснити, які радіотехнічні прилади вони вже збудували, за якими схемами, якою літературою чи журналами вони користувалися. Якщо це можливо, то попросити школяра показати збудований прилад, при цьому похвалити юний талант, за те що він самотужки зумів збудувати радіоприймач, чи інший прилад. Як правило, це буде досить проста конструкція, що працює в півсили, із свистом і хрипотою, монтаж виконано на низькому рівні та й пайка там непоказна. Але ж бажання збудувати і наполеглевість перемогли те, що школяр мав тільки початкові знання по радіотехніці і відсутність досвіду. Також можна попросити намалювати позначення окремих радіодеталей або і цілу схему приладу і прокоментувати роботу даної схеми. Це дасть можливість оцінити знання учня і визначити в яку групу його записати. Буває і так, що в старших групах хтось із " новеньких" затримує роботу групи, тоді доводиться його переводити в групу за його рівнем знань. Далеко не завжди в радіогурток приходять школярі для вивчення радіотехніки. Дехто ходить тому, що його товариш ходить в цей гурток. Дехто тому, що там не ставлять двійок. А дехто з метою побудувати дуже досконалий радіоприймач для приймання РМ станцій. До таких «відвідувачів» гуртка керівник повинен мати індивідуальний підхід, намагатись посіяти зерна радіоаматорства в їх юні душі, знайти кожному із них роботу за інтересом. В протилежному випадку ці школярі більше ніколи не відчинять двері до радіогуртка.

4.     Розклад роботи радіотехнічного гуртка.

Розклад роботи радіогуртка складає керівник гуртка в кожному конкретному випадку. Керівник, виходячи з умов та сформованих груп, встановлює час початку занять. Дуже добре, коли на гурток ходять учні однієї школи, тут розклад роботи гуртка можна тісно узгодити із шкільним розкладом. Друга справа, коли на гурток ходять школярі з різних шкіл. Тут потрібно враховувати час на те, коли діти зможуть прийти до гур.ка від своєї школи, або додому, де вони зможуть пообідати і потім прийти до гуртка. Тривалість занять у позашкільних навчальних закладах визначається навчальними планами і програмами і становлять для учнів 45 хвилин. Навчальний рік починається з 15 вересня і закінчується не пізніше 1 липня наступного року. Як показує практичний досвід, наповнюваність груп для радіотехнічного гуртка складає 8-10 школярів. Це та кількість, при якій керівник гуртка зможе досить легко керувати учбовим процесом. Виходячи з досвіду роботи, заняття гуртка доцільно проводити в суботу, коли немає занять в школі. Діти, відпочивши, після сніданку з великим задоволенням працюють в гуртку і набагато краще засвоюють матеріал.

5.     Планування занять в радіотехнічному гуртку.

План роботи гуртка - основний документ, що визначає характер і направленість навчально-виховного процесу. Його структура і зміст залежить від року занять гуртка, матеріальної бази, досвіду керівника. План роботи гуртка розглядає і затверджує директор школи, ЦДЮТ чи станції юних техніків. Готуючись до занять, складаючи план роботи гуртка, керівник повинен ретельно узгодити теоретичний матеріал з практичними роботами. При плануванні близько 20 процентів часу відводять на теоретичні заняття, в тому числі на проведення екскурсій, а решту часу на практичні заняття. В плані роботи гуртка формується мета кожного року занять, визначається програма, теми, кількість учбових годин, визначається місце проведення занять по темі, час проведення конкурсів і виставок. Успішна робота гуртка також залежить від .участі та зацікавленості в ній батьків гуртківців. В плані роботи гуртка бажано передбачити проведення батьківських зборів один або два рази протягом учбового року. На перших зборах на початку учбового року керівник гуртка знайомить батьків з програмою, завданнями, планами гуртка. А в кінці учбового року бажано поділитися з батьками досягненнями, виконанням плану, продемонструвати вироби школярів. 

6.     Деякі питання безпеки праці

Забезпечити безпеку праці школярів є процесі вивчення ними прийомів обробки матеріалів, електро і радіомонтажних робіт при конструюванні приладів - найважливіше завдання, яке стоїть перед керівником радіогуртка.

На першому організаційному занятті необхідно познайомити школярів з електрообладнанням приміщення, а в ході виконаннях практичних робіт постійно звертати їхню увагу на те, як правильно використовувати існуючу матеріально-тех'нічну базу. Причинами травм часто бувають поламані слюсарні та столярні інструменти. Тому необхідно постійно спостерігати за їх технічним станом, своєчасно ремонтувати, заміняти ті, що зношені і ремонту не підлягають. До цієї справи керівник гуртка повинен залучати і самих гуртківців 4 та 5 років навчання. Для проведення всіх робіт повинна використовуватися напруга до 36 вольт. Але по ряду причин радіоаматорам доводиться мати і справу з напругою 220 вольт. Тому потрібно, щоб всі школярі добре знали правила електробезпеки і неуклінно їх дотримувалися.

Ось деякі з основних правил електробезпеки.

1.    Напруга вища 36 вольт небезпечна для життя.

2.    Не вмикати джерело електроживлення без дозволу керівника гуртка.

3.    Не вмикати макет чи конструкцію під напругу без попередньої перевірки керівником гуртка та його дозволу.

4.   Всі перемикання і заміну деталей при монтажі, налагоджуванні та ремонті радіотехнічних м..кетів та конструкцій проводити тільки при вимкненому джерелі живлення. Після вимкнення джерела електроживлення не забудьте розрядити 

5.                конденсатори фільтрів у вашій конструкції відверткою з ізольованою ручкою.

6.                Не залишайте без нагляду макет або конструкцію, які знаходяться під напругою.

7.                Не замикайте накоротко блокуючі пристрої та запобіжники в апаратурі. Це дуже небезпечно для життя, і може призвести до псування цінної апаратури.

8.                Не працюйте з незаземленими приладами та станками.

9.                Слідкуйте, щоб ізоляція дротів, щупів, шнурів живлення завжди були цілими.

10.            При  налагоджуванні та пошуку поломок в радіотехнічній апаратурі працюйте однією рукою, при цьому під ногами повинен бути резиновий килимок або ізоляційна підставка.

11.     Ніколи не чіпайте і не беріть в руки макети, конструкції, прилади, деталі, які належать товаришам, без дозволу. Це може бути причиною враження електричним струмом, або призвести до поломки взятого предмета.

    Ці правила рекомендується оформити в вигляді плаката і вивісити на видному місці. Всі штепсельні розетки в радіолабораторії повинні бути закритого типу і справними, а загальний електророзподільний щит повинен мати вимикачі швидкої дії. Керівник гуртка повинен постійно спостерігати за станом ізоляції дротів живлення електричного обладнання, надійністю штепсельних вилок, не допускати заміни плавких запобіжників на «жучки».

7. Зміст гурткової роботи.

7.1 Загальні латання проведення занять.

Запропонована програма занять в гуртку розрахована на підготовку гуртківців до самостійного конструювання простої радіотехнічної апаратури. Вона передбачає отримання необхідних теоретичних знань по радіотехніці, виконанню монтажу і налагоджувальних робіт при виготовленні радіоприладів. Зміст теоретичних знань повинен відповідати характеру практичних робіт по кожній темі. Ці рекомендації не являються незмінними і кожен керівник гуртка може планувати свій порядок проходження тем. Виходячи із своїх можливостей і матеріальної бази. Він також може пропонувати своїм вихованцям інші теми. Кожен керівник гуртка має право на пошук цікавих тем, методів і форм проведення занять.
Багато тем розвиваються на протязі всього періоду навчання. До таких безперервних тем можна віднести тему «Пайка і монтаж». Школярі будуть постійно звертатися до пайки та способів монтажу. Теоретичні знання по кожній темі потрібно переносити на конкретні практичні роботи по других темах. Наприклад, тема «Напівпровідникові транзистори та діоди» також являється безперервною, так як вона має практично пряме відношення до всіх інших тем програми роботи радіотехнічного гуртка радіотехнічного конструювання. В програму роботи гуртка також можна включити такі роботи, як обладнання школи гучномовними пристроями, виготовлення радіотрансляційного вузла для школи або оздоровчого табору, виготовлення учбово-наочних макетів, стендів для радіогуртка.

Як показує досвід роботи, теоретичні знання і практичні навички, які отримують школярі в гуртку радіотехнічного конструювання, бувають на порядок вищими і різноманітнішими, ніж планувалося програмою. Пояснюється це тим, що для багатьох школярів зацікавленість не закінчується на гуртку, а продовжується у вигляді самостійної роботи конструювання того чи іншого приладу' вдома, в ході читання популярної радіотехнічної літератури, спілкування з друзями по інтересу. Має вплив також і прагнення до пізнання елементної бази радіотехніки, яка постійно змінюється, цікавість до нових схемних і конструктивні: рішень промислової апаратури.

Заняття в гуртку не слід перевантажувати бесідами про основи електро- і радіотехніки, побудову і принцип роботи деталей та приладів. На протязі навчального року на теоретичний курс потрібно відводити не більше 20 процентів всього часу, а переважну більшість часу присвятити практичній радіоконструкторській справі. Потрібно загострити увагу на тому, що конструювання, як основний вид діяльності радіогуртка, повинен розпочинатися якомога раніше. Вже третє, в крайньому випадку, четверте заняття повинне бути присвячене практичній роботі. Довгі лекції по теоретичному курсу можуть відштовхнути школярів від радіотехнічного гуртка.

Теоретичні дані доводяться до школярів в формі пізнавальних бесід протягом 10 -20 хвилин на кожному двохгодинному занятті. Це повинні бути саме бесіди, (а не лекції) з демонструванням деталей, приладів, макетів з запитаннями та відповідями, дискусіями самих гуртківців. Бажано, щоб керівник гуртка в цій дискусії ненав'язливо направляв розмову в русло заданої теми, і допомагав школярам, тоді. коли вони зайшли в тупий кут. Більшу частину необхідних теоретичних знань гуртківці отримують при розгляді принципових схем радіоприймачів, підсилювачів, вимірювальних приладів, які плануються до виготовлення. Деякі бесіди можуть проводити і самі гуртківці, підібравши з допомогою керівника гуртка відповідну літературу.

Необхідно відзначити, що навчити радіоаматорів користуватися технічною літературою, а особливо довідковою, це - одне із найбільш важливих завдань, які стоять перед керівником гуртка.

Планування практичної роботи не повинно бути самоціллю. Вибираючи та розробляючи технічну документацію і макетуючи ті чи інші прилади, гуртківці повинні мати чітке уявлення про принципи їх роботи, призначення окремих деталей та вузлів, методи налагоджування, знаходження та ремонту неполадок. Тільки тоді заняття в радіогуртку принесуть школярам користь. Інколи прагнучи виготовити ефективні конструкції (як правило для виставки), деякі гуртківці беруться за дуже складні радіотехнічні пристрої, на які є технічні документи. Така робота стає сліпим копіюванням зовсім невідомих пристроїв. Тоді керівник гуртка повинен більше часу і уваги приділяти цим школярам, а основна частина гуртківців залишаються без нагляду. І часто такі конструкції добудовувати доводиться самому керівникові гуртка. Зрозуміло, що такі заняття не приносять користі нікому, а лише нав’язують гуртківцям невпевненість у своїх силах.

Тому потрібно планувати виготовлення тих приладів, які реально від початку до самого завершення можуть бути виконані самими школярами. Тільки в усвідомленій роботі над конструкцією гуртківці в повній мірі проявляють свої творчі здібності. Навчаючи дітей простим теоретичним основам і навичкам конструювання, керівник гуртка повинен «дійти» до кожного гуртківця, приділити кожному достатньо уваги і часу. -А це далеко непросто, кожна дитина це - унікум із своїм сприйняттям світу, із своїм мисленням, яке може відрізнятися від мислення дорослої людини. Керівникові гуртка потрібно бути не тільки спеціалістом в радіотехніці, але й педагогом і психологом. Бажано, щоб керівник гуртка переговорив віч-на-віч з новачками про їх сім'ю, спробував вияснити які стосунки між батьками, які стосунки між ним і однокласниками, про його захоплення. Це дасть змогу правильно побудувати взаємини з цим школярем. Потрібно зауважити, що керівник гуртка повинен постійно тримати контакт з батьками, старшими братами чи сестрами гуртківців та класними керівниками. Тільки створивши здорову психологічну атмосферу в гуртку, можна досягти певних результатів в роботі з школярами.

Бажано, щоб на заняття молодших груп заходили їхні старші товариші по гуртковій роботі. Необхідно відзначити, що вплив гуртківців один на одного дуже великий і дуже часто він набагато більший, ніж педагогічний підхід самого керівника гуртка. Молодші гуртківці, спостерігаючи за роботою своїх старших друзів, намагаються бути схожими на них, копіюючи їх. В свою чергу старші гуртківці опікуються молодшими.

Не менш важливим, ніж стосунки старших і молодших гуртківців, виявляється і питання про спільну роботу в гуртку хлопчиків і дівчаток. Хоча на сьогодні дівчатка є великою рідкістю в технічному гуртку, проте давайте подивимось, скільки жінок працюють на конвеєрі радіозаводів, скільки жінок працюють з радіоелектронним обладнанням в поліклініках, в друкарнях, на фабриках і заводах, на вузлах зв'язку і телефонних станціях, на радіотрансляційних вузлах на радіо і телеретрансляторах. Дівчаток, що працюють в гуртку радіоелектроніки, необхідно охопити особливою увагою, надати їм допомогу в тій роботі, де потрібна значна фізична сила. І в той же час ні в якому разі не можна допускати із сторони хлопчиків - гуртківців іронічних зауважень на їхню адресу, або високомірного ставлення. При уважному і тактовному ставленні до себе дівчатка, як правило, швидко набувають певного досвіду і навичок в виготовленні радіоелектронних приладів, почувають себе з кожним заняттям все впевненіше і впевненіше і своєю наполегливістю та охайно виконаною роботою заслуговують повагу хлопчиків.

Гурток радіотехнічного конструювання не повинен замикатися осторонь від суспільно

-    корисних справ і мироприємств, які проводять школи чи позашкільні заклади. Наприклад, гучномовне оформлення заходів, що проводяться в школі, зв'язок у таборі оздоровлення, оформлення світловими ефектами вечора відпочинку школярів та інше. Гуртківці повинні самі визначити ступінь і форму участі в тому чи іншому заході. Керівник гуртка приймає активну участь в обговоренні, може вносити свої пропозиції, проте ні в якому разі не повинен нав'язувати їх гуртківцям. Питання про те. чи приймати участь в змаганнях, виставках і інших заходах повинні вирішуватися і виконуватися самими гуртківцями.

Серед гуртківців часто знаходяться бажаючі виготовляти радіотехнічні прилади для особистого користування ними в своїх домашніх умовах. Це бажання потрібно вітати, коли ці задумані конструкції близькі до теми гуртка. Виготовляти ці конструкції аматори будуть на заняттях, але із своїх деталей.

Бажано мати на гуртку періодичні видання: журнал «Радіо»; журнал «Радіоаматор»; газету «Радиоинформ»; журнал «Моделіст- конструктор»:

збірник В. Г. Борисова «Практикум начинающего радиолюбителя»; збірник Б. С. Иванова «В помощь радиокружку»; книжки «Юный радиоаматор».

Як бачимо з назв книжок та журналів, що в основному це зарубіжні видання на російській мові. Потрібно відзначити, що на Україні ось уже тринадцять років майже не друкується для радіоаматорів література українською мовою. Дія юних радіоаматорів практично теж немає літератури. Тут керівникові гуртка потрібно добре попрацювати, щоб на гуртку була бібліотека з жу рналами, книгами про радіо, особливо для початківців та довідники по радіодеталях, схемних рішеннях.

7.2 Виховна робота на радіотехнічному гуртку.

Робота в радіотехнічному гуртку відкриває широкі можливості виховного впливу на школярів. Цьому сприяє багато особливостей рис гурткової роботи, що суттєво відрізняється від гуртків шкільних класів. Із них можна виділити наступні: добровільність праці;

- можливість задовольнити інтереси в реалізації здібностей дітей в області 

техніки;

- велика доля самостійності та творчості в роботі гуртківців;

- гармонійне поєднання розумової та фізичної праці;

- практична спрямованість роботи членів технічного гуртка;

- суспільна значимість їхньої праці;

- колективна праця;

- спільна зацікавленість членів гуртка;

- спільна робота гуртківців старшого і молодшого віку

- пряма участь школярів в розбудові умов їхніх занять і праці в технічних гуртках; вплив роботи в гуртку на вибір майбутньої професії.

Виховання школярів у гуртку пов'язане з їхньою практичною діяльністю таз теоретичною підготовкою. Чим детальніше буде продумана система навчання і праці школярів в гуртку радіоелектроніки, тим краще буде організована їхня суспільно корисна діяльність, тим більше зацікавленості та ініціативи вона буде викликати в гуртківців, тим ефективніше будуть вирішуватись головні завдання виховання школярів. Тут проте потрібно зазначити, що вище перераховані переваги гуртка самі по собі не спрацьовують. Принцип добровільності роботи школярів, традиційний в гуртковій роботі, складає сприятливий грунт для виховання в школярів ініціативного і принципового відношення до праці, до товаришів, до отриманих знань. Цей трудовий ентузіазм потрібно намагатися поширити на вчинки дітей, на їхні взаємовідносини між собою. Шляхом особистого прикладу необхідно виховувати в школярів повагу до товаришів, які самостійно беруться за важку справу, добровільно, а не за проханням керівника гуртка, допомагають слабшим або менш досвідченим гуртківцям. Гуртківцям необхідно наводити приклади з історії нашого героїчного народу і його сьогодення, які показують, що добровольці завжди були попереду, завжди були там, де важче і небезпечніше, першими покладали на себе незгоди нових, не пройдених шляхів. В той же час керівник гуртка повинен пильно спостерігати за тим, щоб окремі члени гуртка не зловживали довір'ям, ініціативою, працелюбністю своїх товаришів. Це буде сприяти побудові в гу ртку згуртованого, дружнього і трудолюбивого колективу, здатного вирішувати великі і важкі завдання. Велике значення в вихованні гуртківців має їхня зацікавленість, захопленість технікою. Але керівник гуртка не повинен забувати, що дуже часто цей інтерес школярів викликаний зовнішніми, найбільш ефективними проявами техніки. Внутрішній же її зміст пов'язаний з необхідністю важливої і наполегливої, часом кропіткої і нецікавої роботи, як правило, їм невідомої. Звідси випливає ще одне важливе завдання керівника гуртка:

7.3 Прищепити гуртківцям повагу  до рутинної сторони технічної праці, розуміти її необхідність.

Школярів слід з самого початку роботи в радіотехнічному гуртку не просто знайомити з досягненнями старших і досвідчених гуртківців, але при цьому і детально розповідати їм, якою наполегливою і важкою працею досягнено такого результату. Демонструючи роботу виготовлених на гуртку приладу, потрібно коротко розповісти гуртківцям про технологію його виготовлення, виділяючи при цьому найбільш важкі і «нецікаві» роботи та операції, підкреслюючи в той же час їхню необхідність. Крім того, необхідно розповісти школярам і про те, скільки часу пішло на експериментальну роботу, про допущені помилки та труднощі, і яким шляхом вони були виправлені. Таким чином, заздалегідь готує школярів до труднощів в роботі, допомагає їм в майбутньому уникнути розчарувань та безсилля, допомагає зберегти повагу до себе навіть після невдач. Важливим є те, що робота гуртка задовольняє різні здібності і нахили дітей. В цьому, як уже відзначалось вище, одна із переваг гурткової роботи перед звичайними заняттями в школі.

Велика кількість приладів, які використовуються на гуртку, в різний рівень складності, необхідність найрізноманітніших теоретичних знань і практичних навичок дозволяє шляхом продуманого підбору тем задовольнити інтереси всіх членів технічного гуртка, незалежно від їхніх знань, досвіду і здібностей. Від керівника гуртка вимагається 'обре знання можливостей і бажань усіх гуртківців. Необхідно, щоб кожен був охоплений практичною роботою, яка б відповідала його сьогоднішньому рівню. Це, з одного боку, забезпечить в гуртку обстановку серйозної і вдумливої роботи, а з другого буде протидіяти виникненню в окремих гуртківців легковажного ставлення до гуртка, що дуже небезпечно. В таких умовах будуть оптимально проявлятися творчі здібності дітей.

Висока якість технічних приладів, які включають в себе точність і надійність в роботі, зручність в експлуатації і естетичне зовнішнє оформлення, потребує не тільки вдумливої і зосередженої роботи керівника гуртка але й гуртківців. Якщо ваш гурток піднявся до вирішення таких важливих завдань, то це зобов'язує дуже ретельно планувати і розраховувати майбутні операції, ретельно підбирати інструменти і способи обробки матеріалів, стежити за чистотою робочих місць і порядком в приміщенні. Естетичність в оформленні технічних приладів сприяє набуттю в гуртківців навиків в виготовленні ескізів, технічному малюнку і розвитку художнього смаку. Дуже велику помилку допускає той керівник гуртка, що ігнорує самостійність учнів. Керівник технічного гуртка повинен стимулювати дії гуртківців, направлені на підвищення якості практичних робіт, в той же час керівник повинен наочно показувати гуртківцям, що неуважність, безвідповідальність в роботі, відсутність добре продуманого плану роботи, невдалий вибір інструментів та інше приводять до невдачі.

            Практика гурткової роботи показує, що із зростанням складності і якості виробів, підвищується і дисципліна школярів, їхня повага до праці, вміння кваліфіковано оцінювати об'єм роботи, потрібної для виготовлення того чи іншого приладу, як при самостійному складанні, так і на промисловій основі. Дуже важливо, щоб самому школяреві подобались результати власної праці. Можна навести безліч прикладів, коли гуртківець, зацікавившись конструюванням якогось технічного приладу, після ряду невдалих конструктивних рішень або невдалого виготовлення окремих частин приладу, втрачав до нього зацікавленість і як- небудь доводив його до завершення, а то і зовсім припиняв над ним працювати. В такому випадку керівник гуртка повинен своєчасно прийти на допомогу школяреві, запропонувати йому перепрацювати окремі частини приладу. Інколи керівникові потрібно проявити в цьому питанні наполегливість, яка в майбутньому окупиться збереженим інтересом гуртківця до роботи, а, можливо, і до своєї майбутньої професії. Особливо завзято працюють гуртківці, коли бачать, що прилад, зроблений їхніми руками, подобається товаришам по гуртку. Керівник гуртка повинен цінувати і поважати ту велику роботу' і ентузіазм, який вкладають діти в свої вироби. Тут потрібно відзначити, що це можливо тільки в тому випадку, коли технічні прилади, що виготовляються в гуртку, будуть високоякісні і зможуть служити предметом гордості гуртківців за свою працю. Можна сміливо стверджувати, що в тих гуртках, де школярі виготовляють вкрай неохайні і непродумані технічні вироби, які не мають достатнього практичного застосування, керівники гуртків не цінують і не поважають працю школярів. І гуртківцям така робота не приносить ні задоволення, ні скільки небудь значної користі. Проте, рано чи пізно школярі, які навчалися в таких гуртках, будуть шкодувати за витраченими силами та часом. Значна частина самостійності і творчості в роботі членів технічного гуртка сприяє вихованню у них критичного відношення до своїх дій, принципи самоаналізу і самоконтролю. Без цих цінних рис, на які витрачено дуже багато часу і сил, неможливий розвиток творчих здібностей школярів. Тут головне завдання керівника полягає у створенні таких умов, щоб ці корисні навички були одержані з легше з меншими витратами часу. Деякі керівники радіотехнічних гуртків, бажаючи збільшити частку самостійності і творчості в роботі гуртківців, часто пропонують їм необмежену свободу дій. Не маючи достатніх навиків в конструюванні, не володіючи в достатній мірі інструментами, способами обробки металів, школярі приступають до виготовлення мало продуманих технічних приладів. В майбутньому вони можливо як-небудь домотують цей прилад до кінця. Або ще гірше, спостерігаю1 л низьку якість своєї роботи, невдале компонування і слабкі можливості конструкції, вони втрачають до неї будь-який інтерес. Звичайно, що члени гуртка від такої «творчості» не отримують задоволення і радості. Швидше всього, навпаки, воно принесе їм шкоду, гуртківці звикають до безвідповідальної і неякісної роботи. Особливо це стосується початківців. Рекомендація тут може бути такою:

7.4 Самостійність гуртківців може рости не інакше, як прямо пропорційно знанням і навичкам, саме самостійність, але не відсутність дисципліни.

Велике виховне значення в роботі школярів в технічних гуртках має поєднання розумової і фізичної праці. Дуже важливо, щоб всі «технічні» думки та бажання підлітка знаходили своє матеріальне втілення спочатку в вигляді малюнків і найпростіших доробок, а в подальшому в вигляді ескізів, креслень, схем і конструкцій складніших радіотехнічних пристроїв. Це буде закріплювати матеріальну основу технічної думки школяра, вчити його деталізувати її, перетворювати в реальність.

Дуже добре відомо, як швидко пропадає інтерес у багатьох школярів до таких технічних гуртків, в яких в основному проводиться теоретичне навчання і реферативна робота (доповіді, лекції, бесіди, малювання різного роду стінних газет, виготовлення стендів і т. д.). Це все добре і бажано, але в обов'язковому поєднанні з живою практичною роботою в області техніки, з фізичною працею. Фізична праця, не кажучи про інші відмінні якості (зміцнення фізичного стану організму школяра), має великий моральний вплив на школярів. Вона є надійним засобом практичної перевірки думок і бажань школярів, показуючи їм правильність чи помилковість їхніх проектів, планів і розрахунків. Школяру дуже важливо бачити і оцінювати результати своєї праці, які дають йому можливість повірити в свої сили.

Помилковою є тенденція деяких керівників радіотехнічних гуртків і окремих гуртківців, будь-якою ціною втриматися від «зайвої» фізичної праці. Як правило, вони зменшують витратність, або складність практичних робіт, підбираючи деталі і вузли застарілих промислових приладів, що веде до зниження якості і естетичності конструкцій. Потрібно не зменшувати об'єм фізичної праці школярів, а раціоналізувати і полегшувати її, піднімаючи виробничу спроможність фізичної праці, підвищувати її шляхом механізації найбільш трудозатратних процесів, розробки і використання різних технологічних пристроїв, введення в роботу гуртка нових, більш сучасних засобів обробки матеріалів. Гуртківцям потрібно показувати красу фізичної праці, точність виконання робіт, мистецтво виконання робіт і відмінне володіння інструментами. При цьому необхідно велику увагу приділяти стану і розвитку інструментальної бази радіотехнічного гуртка. Кращі досягнення гуртківців в практичній роботі (відмінно виконані технічні прилади в цілому, якісно виготовлені окремі деталі та вузли конструкцій) потрібно робити предметами гордості гуртка. Керівник гуртка повинен поважати і цінувати фізичну працю гуртківців не на словах, а на ділі, створюючи умови для його розвитку і вдосконалення.

Потрібно виховувати ставлення школярів до фізичної праці не як до бездумної механічної роботи - свого роду важкої повинності, а як до праці, що вимагає такого ж розуміння, підготовки і мобілізації здібностей людини, як і праця розумова. Школярів потрібно навчати творчому підходу до фізичної праці, привчати їх постійно думати про її вдосконалення. І кожен, нехай маленький і незначний крок будь-якого гуртківця. спрямований на підвищення якості, збільшення продуктивності або полегшення фізичної праці, необхідно всіляко підтримувати.

Значний виховний вплив має на школярів практична направленість і суспільна корисність їхньої роботи. Перехід школярів від дитячих ігор і забав до безпосереднього виготовлення матеріально-духовних цінностей дуже важливий в їхньому житті. В цей час складається їхнє суспільне обличчя. Це і вимагає від керівника гуртка ретельного продумування тематики практичних робіт гуртківців і правильної організації їхньої роботи. Тут школяр, можливо вперше в своєму житті, власноруч виготовляє щось, що має практичну цінність не тільки для нього, але й для інших. Школярі, виконуючи свої перші роботи, дуже хвилюються. Вони розуміють, що їхня праця, їхні знання і досвід вже потрібні суспільству. Це розуміння своєї суспільної ролі стимулює гуртківців, вони стають вимогливішими до себе, до своєї праці. З ростом практичної направленості робіт гуртківців і суспільної корисності їхньої праці збільшується зацікавленість дітей до своєї діяльності, зростає відповідальність за доручену справу.

Технічний пристрій, який виготовлено на гуртку, яким би простим він не був, повинен мати практичну цінність і використовуватися в оздоровчому таборі, для проведення шкільних занять, для проведення вечорів відпочинку або в агітаційній діяльності гуртка. При цьому на виготовлених гуртківцями приладах і конструкціях, які залишаються у гуртку чи в таборі бажано прикріпити невеликий ярличок, де потрібно вказати імена авторів, рік і місце виготовлення. Школярі повинні бачити, що результати їхньої роботи цінують і бережуть. Це виховує в хлопчиків та дівчаток здорові риси, викликає бажання працювати з іще більшим ентузіазмом.

Колективність праці гуртківців, суспільність їхньої зацікавленості формують виключно відмінні умови для формування дружнього цілеспрямованого і працездатного колективу. Проте, не потрібно думати, що це прийде саме собою, автоматично. Керівник гуртка повинен проводити значну виховну роботу: постійно і уважно цікавитися взаємовідносинами між гуртківцями і своєчасно, тактовно, використовуючи свою педагогічну майстерність, авторитет та повагу школярів, постійно відповідно впливати на них. Це насамперед, стосується взаємин між старшими, відносно сильними членами гуртка, з однієї сторони та новачками з іншої. Дуже часто конструювання складних приладів ведеться не окремими школярами, а групами по декілька чоловік. Справедливо, що ведучим такої групи є найбільш підготовлений старший гуртківець. І тут проявляється дуже великий вплив, який демонструє старший член гуртка на своїх молодших друзів по роботі, які, можливо, ще недавно прийшли до гуртка, і в них немає відповідних знань, досвіду, навичок. Різкість і прямолінійність в судженнях притаманні хлопчикам і дівчаткам у віці 14-15 років, відсутність терплячого і всебічного вивчення помилок в роботі початківців і причин, що їх викликали, нерідко приводять до дуже складних стосунків між гуртківцями.

Керівник не повинен пускати цю справу на самоплив. Ведучому групи потрібно тактовно пояснити, що для того, як робити висновки про роботу своїх друізв, потрібно зрозуміти причини своїх помилок. Він повинен самокритично оцінити своє керівництво молодшими членами групи, визначити чи все він зробив у взаємодії з довіреними йому гуртківцями, щоб запобігти виникненню недоліків в роботі новачків. Йому потрібно допомогти вияснити причину' поганої роботи. Можливо, що вона викликана не безвідповідальністю і халатністю гуртківців, а просто відсутністю знань і недостатнім рівнем вміння. Проте, не менш шкідлива і інша крайність - невимогливість до роботи товаришів, безпринципне відношення до роботи, або не завжди виправдане бажання деяких старших товаришів зробити все самому. Висока вимогливість, принциповість, і разом з тим, доброзичливість та справедливість, готовність подати посильну допомогу, поділитися своїми знаннями і досвідом - найкраща основа для створення міцних стосунків серед гуртківців. Проводячи виховну роботу із старшими і більш досвідченими школярами, керівник аж ніяк не може не мати безпосереднього впливу на молодших гуртківців. Розповідаючи про досягнення старших членів гуртка, потрібно виховувати у новачків гордість за своїх товаришів, які зробили значний вклад в розвиток гуртка. Керівникові радіотехнічного гуртка необхідно наполегливо і з усією вимогливістю боротися з проявами безвідповідального відношення до роботи, лінню і недисциплінованістю. При цьому розбираючись з винуватцями на очах колективу гуртка, керівник повинен дати можливість цим гуртківцям залагодити свою провину чесною і наполегливою працею та заслужити повагу друзів. Виключення із гуртка проти бажання самого школяра - дуже сувора міра покарання. Дуже важко уявити ті обставини, при яких вона може бути виправдана.

8.     Гурток першого року навчання.

Приблизний розрахунок бюджету часу однієї групи радіотехнічного гуртка при періодичності занять 2 рази на тиждень по 2 години складає з 15 вересня по ЗО червня приблизно 136 годин. Календарна прив'язка тематичного плану ведеться в планах, що складає керівник гуртка на півріччя. Як свідчить досвід практичної роботи, необхідно планувати і деякий резерв часу, наприклад 10 шкільних годин на рік. Справа в тім, що дуже часто гуртківці не вкладаються в складені плани,, тому що гурток не потрібно порівнювати з промисловим виробництвом, тут школярі навчаються, у них ще немає знань, досвіду і хисту. І часто це ламає складені плани. Та й підганяти школярів теж не можна, поспішність ще ніколи не давала зрілих плодів. Деякий резерв часу потрібно і на заходи, які не були включені до календарного плану. Керівникові гуртка дуже важко передбачити всі події, що відбудуться в гуртку за півроку наперед. А враховуючи заходи інших організацій, в яких доведеться брати участь гуртківцям, це просто неможливо, завдяки їх спонтанності. Відповідно доводиться ущільнювати календарний план, скорочувати час, відведений на ту чи іншу тему.

8.1 Тематичний план роботи радіотехнічного гуртка першого року навчаня

№

п/п

Теми

Всього

Теорія

Практичні заняття

1

Вступне заняття

2

2

-

2

Елементи електро – і радіотехніки

6

2

4

3

Пайка і способи монтажу

10

2

8

4

Екскурсії

4

4

-

5

Напівпровідникові прилади

8

4

4

6

Найпростіші прилади на транзисторах

48

12

36

7

Новорічні гірлянди

14

-

14

8

Пробники, вимірювальні прилади першої необхідності

10

2

8

9

Мультивібратори

40

4

36

10

Підсумкове заняття

2

2

-

Всього: 136 22      114

Буває і так, що виникає можливість побувати з візитом в центрі дитячої та юнацької творчості іншого міста, зустрітися з однолітками, подивитися на те, що і як вони роблять, поділитися своїм досвідом. Для гуртківців це дуже корисно, вони набувають досвіду спілкування з однолітками в незнайомих умовах. Або виникає можливість відвідати заповідник чи музей в іншому місті, все це потребує часу, який, на жаль, не передбачено в календарному плані. І якщо керівник гуртка дійсно бажає чомусь навчити і виховати в гуртківців зацікавленість до радіоконструювання, то він повинен дбати і про своїх підлеглих. А тому непередбачених ситуацій в його роботі буде багато. Якщо ж керівник дбає про те, щоб заняття проходили лише в класній тиші, без зайвих проблем і клопотів, то тоді в календарному плані можна передбачити все до останнього гвинтика як в окремій конструкції. Досвід показує, що діти тягнуться, до тих керівників, котрі подають різнобічну інформацію і шукають нові шляхи для донесення знань до дітей.

8.1 Програма роботи . радіотехнічного гуртка першого року навчання.

Тема № 1 .Вступне заняття.

Завдання і програма роботи гуртка. Література, яку рекомендовано прочитати та мати в особистому користуванні. Загальні питання організації гурткової роботи. Правила поведінки в радіолабораторії. Правила безпеки праці при роботі з електроінструментами та приладами, що живляться від мережі змінного струму. Перша допомога при враженні струмом.

Тема № 2 «Елементи електро-  і радіотехніки»

Теоретичні відомості. Будова речовини. Електричний струм, його властивості. Гальванічний елемент - просте джерело постійного струму. Провідники, напівпровідники, непровідники (ізолятори) їх властивості і використання. Основні електричні величини (напруга, сила струму, опір), прилади для їх вимірювання (вольтметр, амперметр, омметр). Закон Ома і його практичне значення для ділянки електричного кола. Розрахунок сили струму, падіння напруги на ділянці кола, опір ділянки кола. Змінний струм і його основні параметри. Частота змінного струму освітлювальної мережі. Електричні коливання звукової - і радіочастоти. Будова, призначення постійних і змінних резисторів, конденсаторів, котушок індуктивності, трансформаторів. Будова і принцип дії мікрофона, електромагнітного телефона (навушника), динамічної головки. Перетворення звукових коливань в електричні коливання звукової частоти і навпаки. Простий (дитячий) телефон для двухсторонього зв'язку. Умовні графічні позначення і букво-цифрові позначення радіодеталей на принципових електричних схемах. Провідне радіомовлення. Практична робота. Ознайомлення з будовою батарейки 3336Л та її гальванічних елементів, будовою резисторів і конденсаторів, котушок індуктивності, трансформаторів. Розрахунок сумарних опорів та ємностей послідовного і паралельного з'єднання резисторів та конденсаторів. Досліди з замкненим електричним колом. Вимірювання сили струму в колі, падіння напруги на ділянці кола. Розрахунок опору ділянки кола. Монтаж і перевірка в роботі найпростіших пристроїв для двостороннього провідного зв'язку. Виконання графічних позначень електро- і радіоелементів з допомогою лінійки, трафаретів та від руки.

Тема № 3. «Пайка і способи монтажу»

Теоретичні відомості. Електричний паяльник - будова, напруга джерела живлення, потужність, підготовка жала до роботи, ступінь нагріву. Припої і флюси, які використовуються при монтажі радіоапаратури. Формування (вигинання) і монтаж радіодеталей на монтажних опорах. Відомості про друкований монтаж і його використання. Правила безпеки праці при роботі з електропаяльником, слюсарними і монтажними інструментами.

Практична робота: Виготовлення плат для монтажу на них деталей однокаскадного підсилювача навісним монтажем. Зачистка, формовка, залужування виводів радіодеталей. Монтаж найпростішого одно каскадного підсилювача звукової частоти з головними телефонами на виході. Перевірка монтажу підсилювача по принциповій схемі, перевірка підсилювача в роботі.

Тема № 4 «Екскурсії».

Провести гуртківців на місцевий радіотрансляційний вузол, чи інше підприємство радіотехнічного профілю, наприклад, телерадіомайстерню, для закріплення знань по пройденому матеріалу програми.

Тема№ 5 «Напівпровідникові прилади».

Теоретичні відомості. Напівпровідникові матеріали і їх властивості. Електропровідність р і п типів. Відомості про р-п перехід. Схематична будова і принцип дії точкового і сплавного діодів. Пряма і обернені напруги та струми діодів. Вольтамперна характеристика діода, його пряма і обернена гілки. Маркування, основні параметри і використання напівпровідникових діодів в радіоапаратурі. Транзистор - триелементний напівпровідниковий прилад, який використовується для підсилення, генерування і перетворення електричних сигналів. Схематична будова і принцип дії біполярних транзисторів структур р-п-р та п-р-п. Графічне позначення транзисторів різних структур, на принципових схемах. Полярність підключення джерела живлення. Способи вмикання біполярних транзисторів в каскадах радіотехнічних пристоїв: по схемі із спільним емітером (СЕ), по схемі із спільним колектором (СК), по схемі із спільною базою (СБ). Відомості про вхідний і вихідний опір транзисторного каскаду. Статичний коефіцієнт передачі струму, зворотний струм колекторного переходу це - важливі основні показники, які характеризують підсилювальні властивості та якість біполярних транзисторів. Вимірювання цих властивостей. Робота транзистора в умовах підсилювання та перемикання. Шляхи термостабілізації режимів роботи транзисторів. Класифікація і маркування біполярних транзисторів широкого використання. Польові транзистори. Схематична будова, принцип дії, позначення на схемах. Основні параметри польового транзистора. Початковий струм стоку та крутизна характеристики. Схема вмикання. Використання польових транзисторів. Особливості монтажу біполярних та польових транзисторів, захист їх від теплового та електростатистичного пробою.

Практична робота. Знайомство з різними конструкціями діодів і транзисторів. Досліди, які демонструють властивості діодів, роботу біполярного транзистора в режимі підсилення та перемикання. Вимірювання зворотного опору діода омметром і розрахунок його прямого опору. Вимірювання основних параметрів біполярних і польових транзисторів. Виготовлення учбово-наочних стендів «Діоди», «Транзистори».

Тема № 6 «Найпростіші прилади на транзисторах».

Теоретичні відомості. Найпростіші прилади на транзисторах, це прилади, які мають в своєму складі один, два або три транзистори, декілька опорів та конденсаторів, а також головні телефони, мікрофон або електромагнітне реле, вимикач, батарейку та інші радіодеталі. До найпростіших приладів на транзисторах можна віднести несиметричні мультивібратори, фотореле, електронне реле, підсилювачі високочастотних та низькочастотних сигналів, метроном, реле поворотів, звукові та світові індикатори, електронні сторожі. Ці прилади дуже прості за принциповою схемою та в виготовленні, але вони мають широке практичне використання. Оволодіти технікою читання принципових схем та зрозуміти процеси, що проходять при вмиканні напруги живлення. Оволодіти необхідними навичками користування довідковою та допоміжною літературою.

Практична робота Конструювання простих за схемою приладів на транзисторах. Оволодіти навичками раціонального монтажу приладів, підбором радіодеталей для даної конструкції, перевірки деталей до встановлення на плату, пошук помилок та шляхи їх усунення.

Тема № 7. «Новорічні гірлянди».

Новорічні свята дуже полюбляють діти, а який Новий рік без ялинки, а яка ялинка без гірлянди? Новорічна гірлянда - це пристрій, яким прикрашають струнку красуню ялинку. Конструкцій новорічних гірлянд безліч, і тих ефектів, що вони виконують, також безліч. Дана тема, що являється продовженням попередніх тем «Пайка і способи монтажу» та «Найпростіші прилади на транзисторах» показує практичне застосування простих конструкцій на транзисторах. Теоретичні відомості та практична робота повністю відповідають темі № 6.

Тема № 8. «Пробники і вимірювальні прилади першої необхідності».

Теоретичні відомості. Пробники служать для перевірки радіодеталей, окремих ділянок кола радіоелектронного пристрою. Пробники мають в своєму складі як індикатори лампочки розжарення або головні телефони та живлення від гальванічних елементів. Мультивібратор, як джерело електричних сигналів, для перевірки працездатності радіоприймачів, підсилювачів звукової частоти. Найпростіший омметр, його принципова схема, можлива конструкція, градуювання шкали. Авометр та користування ним.

Практична робота. Креслення принципових схем пробників, найпростіших вимірювальних приладів. Підбір деталей, монтаж пробника з лампочкою розжарення, головним телефоном, найпростішого омметра для персонального і колективного користування. Практична робота з авометром.

Тема № 9. «Мультивібратори».

Теоретичні відомості. Мультивібратор - електронний прилад, який генерує електричні коливання, дуже близькі до прямокутних. Перетворення простого підсилювача звукової частоти на мультивібратор. Принципова схема. Мультивібратори на різні частоти генерування. Принцип роботи мультивібратора. Використання мультивібратора в генераторах електронних перемикачах, в дитячих іграшках. Чекаючий мультивібратор.

Практична робота. Креслення принципових схем мультивібраторів. Підбір і попередня перевірка радіодеталей, заготовка і розмітка монтажних плат. Макетування, монтаж і перевірка та налагоджування мультивібраторів. Підбір корпусів для закінчених конструкцій.

Тема № 10. «Підсумкове заняття».

Підведення підсумків роботи гуртка за учбовий рік. Показ кращих робіт, відбір кращих робіт для участі на виставці творчості юних техніків. Відзначення найбільш активних гуртківців. План персональної роботи на літні шкільні канікули. Розгляд плану роботи гуртка на наступний рік навчань.

8.3. Методичні рекомендації по проведенню занять.

Запропонована програма розрахована на 136 годин роботи гуртка і передбачає формування в гуртківців теоретичних знань основ електро- і радіотехніки і практичних навичок в об'ємі, достатнім для користування вимірювальними приладами, макетування монтажу і налагоджування транзисторних простих приладів.

Вступне заняття присвячується знайомству з гуртківцями. Називаючи прізвища всіх, хто записався на гурток і ставлячи питання, які відносяться до занять в школі, інтересу до шкільних предметів і до радіотехніки, керівник гуртка, таким чином, знайомить гуртківців одного з іншим. Потім керівник гуртка знайомить школярів із змістом роботи гуртка, з обладнанням і технічним станом радіолабораторії. Особливу увагу керівник гуртка на цьому занятті приділяє правилам користування електроосвітлювальною мережею, паяльником, приладами, які живляться напругою 220 вольт. Потім керівник гуртка рекомендує гуртківцям завести зошити для записів, основних теоретичних відомостей щодо основ радіоелектроніки, структурних і принципових схем каскадів, вузлів радіоприладів. А також рекомендує для читання популярну радіотехнічну літературу та періодичні видання.

Друга тема програми знайомить школярів з основами елеткро і радіотехніки. Саме ця тема закладає той фундамент знань, на яких і буде базуватися подальша практична діяльність, як гуртка в цілому, так і кожного його члена Необхідно відмітити, що гуртківцям потрібно давати лише елементарні дані про елементи радіотехніки, без яких неможливо зрозуміти явища, які проходять в колах радіотехнічних пристроїв. Не потрібно приводити повних формулювань законів. Потрібно тільки підводити гуртківців до цих законів і показувати їх практичне застосування. Заняття в гуртку і досвід радіотехнічного конструювання в майбутньому допоможуть гуртківцям__освоїти ці закони. Як показує досвід, школярі відносно легко запам'ятовують основні поняття про електричний струм і його дію, в провідниках, напівпровідниках та ізоляторах.

Знайомство гуртківців з елементами електротехніки краще розпочинати з будови і електричного кола всім відомого кишенькового ліхтарика, (див. рис. 4)

Рис. 4 Електричне коло кишенькового ліхтаря

Елементи кишенькового ліхтарика можна розкласти на столі і з допомогою провідників скласти електричне коло та пояснити ті процеси, що відбуваються при замиканні електричного кола вимикачем. Потрібно також познайомити гуртківців з будовою батареї 3336Л. Для цього беруть батарею, яка уже відпрацювала свій ресурс, і акуратно її розбирають. Дуже важливо, щоб гуртківці добре вивчили закон Ома для ділянки електричного кола і його практичне значення. Найкраще це пояснити можна, склавши просте електричне коло. (див. рис.5)

Рис. 5. Просте електричне  коло

Проводячи декілька раз заміри (змінюючи положення повзунка реостата), школярі переконуються в справедливості закону Ома. Дослідам роботи з електричним колом потрібно надати достатню кількість часу, щоб всі гуртківці зрозуміли закон Ома. Закон Ома в практичній роботі гуртківців буде використовуватися дуже часто.

В коротких бесідах гуртківцям необхідно донести відомості про найбільш поширені радіодеталі такі, як резистори, конденсатори, діоди транзистори. При цьому необхідно демонструвати набір цих елементів, та розповісти про велику кількість конструктивного оформлення цих елементів і їх використання. Третю тему програми потрібно розглядати, як перший етап конструкторської діяльності гуртка, (див. рис. 6)

Рис. 6 Паяльник

Від того, як гуртківці оволодіють навичками пайки, буде залежати те, як працюватимуть побудовані ними радіотехнічні пристрої. Пайка відмінної якості повинна бути красивою і міцною. Дуже добре, коли вона схожа на намистинку - блискучу сріблясту кульку, яка міцно тримає провідники з усіх сторін. Кожне місце пайки повинно мати не тільки механічну міцність, але й відмінний електричний контакт. Необхідно відзначити, що якісна пайка досягається наполегливою і тривалою працею. Насамперед керівник гуртка повинен навчити школярів готувати до роботи електропаяльник, правильно заточувати і залуджувати робочі поверхні. Цю операцію необхідно показувати гуртківцям не один раз і не на одному занятті. Гуртківці повинні самостійно переконатися в тому, що тупе жало, жало з раковинами, погано залуджене жало, а також брудна робоча поверхня жала ніколи не дадуть Потім гуртківцям потрібно показати підготовку радіодеталей до монтажу: зачистку і лудження дротяних виводів радіодеталей. Без попереднього залудження виводів пайка займе багато часу, а з'єднання будуть неякісні та неохайні. Як показує досвід гуртківців, потрібно відразу привчати до друкованого монтажу. Але можна розпочинати з виготовлення навісного монтажу.
Навчити школярів якісно паяти, можна використавши старі друковані плати, з яких демонтовано радіодеталі. Школярам необхідно показати, як вставляти в отвори деталі (зрозуміло, що уже непридатні для використання) і як їх запаювати. Тут добре те, що гуртківці при перших спробах пайки несвідомо знайомляться з друкованою платою, раціональним монтажем і набувають досвіду пайки друкованих плат. Екзаменом на вміння виконувати якісну пайку може стати виготовлення друкованої плати простого радіотехнічного пристрою на транзисторах.

П’ята тема «Напівпровідникові прилади» являється ввідною до практичної діяльності гуртка радіотехнічного конструювання на протязі всіх 5 років навчання.

Основну увагу потрібно приділити біполярним транзисторам малої потужності прямої та зворотної провідності, так як вони будуть найбільше використовуватися в конструкціях. Діоди на протязі першого року навчання використовуватися практично не будуть, тому про них можна дуже стисло розповісти в одній із бесід.

Шоста тема «Найпростіші прилади на транзисторах» являється повністю практичною. На неї відводиться близько ЗО годин учбового часу. Складання переліку приладів, які намічаються для виготовлення в гуртку перш за все визначається матеріально-технічним забезпеченням радіолабораторії. І друга умова, щоб прилад було закінчено до кінця вивчення даної теми. Враховуючи те, що деякі теоретичні відомості про будову транзистора, його роботу в каскадах підсилення та генерування гуртківцям уже відомі, пізнавальні бесіди повинні носити в основному узагальнюючий характер і відповідати конкретному практичному виробу. Та й взагалі відповідні теоретичні відомості найкраще доводити до школярів під час виконання практичних робіт. Якщо ж гуртківці розпочинають повторювати одну і ту ж помилку, то потрібно зупинити практичну роботу і провести відповідну бесіду) і тільки переконавшись, що школярі зрозуміли матеріал, продовжувати роботу.

Прості конструкції гуртківці, як правило, повинні виготовляти від початку і до кінця самостійно. Як правило це досить проста робота і, як показує досвід, школярі здатні впоратися з нею успішно. Відповідно, керівникові гуртка необхідно пильно стежити за тим, як гуртківці виконують завдання, підказуючи тим. хто відстає або розгубився.

Сьома тема має тісний зв'язок з попередньою, можна сказати, безпосередньо витікає з неї. З дуже простих конструкцій можна виготовили так звані новорічні гірлянди. Необхідно звернути увагу, що живлення гірлянди не повинно перевищувати 36 вольт. Для гірлянди бажано використовувати лампочки від 2,5 вольта до 6.3 вольта Лампочки з більшою напругою живлення не дають змоги зібрати довгу гірлянд. Практично з цих лампочок можна зібрати гірлянду з однією або двома лампочками, що не дає яскравого ефекту на ялинці. Паралельне вмикання лампочок, потребує потужного джерела живлення. Також потрібно мати на увазі, що в одну гірлянду потрібно вмикати лампочки, на одну напругу і на одну силу струму, тому що лампочка яка розрахована на найменшу силу струму, перегорить зразу ж при вмиканні напруги. Найбільш вдалою або ефективною гірляндою бажано прикрасити на новорічні свята і радіолабораторію, відзначивши при цьому перед колективом автора цієї гірлянди.

 Восьма тема «Пробники та вимірювальні прилади першої необхідності» знайомить іуртківців з будовою і роботою вимірювальних приладів. На першому етапі можна познайомити школярів з електричними пробниками, зібраним з лампочки на 2,5 вольта ( типу МН2,5-0,15 ), батарейки та двох щупів, (див. рис. 7)

Рис.7  Простий пробник

Таким пробником можна перевірити надійність електричного контакту між двома провідниками, цілісність обмоток трансформатора розрахованих на невеликі напруги, якість конденсатора та багато іншого. Бажано виготовити такий же пробник, але лампочку замінити навушником «чутливість» такого пробника буде вищою. Цілісність електричного контакту буде відповідати клацанню в навушнику, при торканні щупом деталі, яка перевіряється.

Потім переходять до вивчення простих приладів для вимірювання напруги, опору, сили струму. Основою простих міліамперметрів, вольтметрів постійного і змінного струму, омметрів, які виготовляються в радіотехнічних гуртках, € стрілочні прилади магнітоелектричної системи. Це — мікро або міліамперметри. Гуртківці спочатку знайомляться з будовою та роботою приладів магнітоелектричної системи, вчаться вимірювати їх основні параметри і тільки після цього приступають до практичної роботи по даній темі. При калібровці шкали вимірювальних приладів радіоаматору часто доводиться мати справу з нестандартними резисторами, їх можна скласти з двох або й трьох стандартних, з'єднаних послідовно або паралельно. При визначенні загального опору двох паралельно з'єднаних резисторів бажано користуватися таблицею. (Додаток). Бажано цю таблицю оформити в вигляді плаката і вивісити на стіні радіолабораторії. Цією таблицею можна користуватися і при визначенні ємності двох послідовно з'єднаних конденсаторів.

 В дев’ятій темі розглядаються мультивібратори, які за схемним вирішенням бувають симетричні та несиметричні, автоколивальні, чекаючі та інші. Мультивібратор, чи не найпоширеніший елемент багатьох приладів в автоматичних системах, в контрольно- вимірювальних приладах, в дитячих іграшках. Комп'ютерна техніка теж складається з безлічі мультивібраторів. Симетричний мультивібратор є найменшою ланкою двійкового коду, де існують тільки 0 і 1. Це два положення мультивібратора - низький рівень, який відповідає 0, та високий, який відповідає 1. Симетричний мультивібратор це - складова частина цифрових пристроїв обробки електронного сигналу (див. рис. 8)

Рис. 8 Мультивібратор

Школярам пропонується використовувати мультивібратори в дуже простих приладах. Приладів, основу яких складають мультивібратори, безліч, перерахувати всі в даних рекомендаціях просто неможливо. Наприклад, мультивібратор можна використати як квартирний дзвінок. Частота коливань такого мультивібратора біля 1000 герц. Для більш голоснішого звучання мультивібратора його бажано доповнити одним каскадом підсилення.  (див. рис. 9)

Рис. 9 Каскад підсилення НЧ

По своїй суті мультивібратор це електронний перемикач. В цьому варіанті мультивібратор можна використовувати дуже широко в дитячих іграшках, для конструювання новорічних гірлянд. Період перемикання в даному випадку, як правило, менше одного герца. А з допомогою реле можна перемикати безліч гірлянд.

Мультивібратор можна використовувати як зумер для вивчення телеграфної азбуки. Для цього в одному із двох плечей резистор навантаження замінюють головними телефонами, а на місце вимикача ставлять телеграфний ключ, і зумер готовий. Мультивібратор може бути метрономом, який дозволяє по звуковим сигналам відраховувати рівні проміжки часу. Мультивібратор може бути використано як індикатор світлових чи звукових сигналів, до різних датчиків температури, тиску, вологи, освітлення та інших. Керівник гуртка відповідно з можливостями радіолабораторії чи школи, та побажаннями гуртківців підбирає схеми для повторення.

Тема № 10 полягає в підведенні підсумків роботи гуртка за рік. Бажано організувати захист виконаних робіт, де школярі б могли розповісти про свою роботу, принцип роботи, монтаж, з якими проблемами вони зіткнулися, при налагодженні приладу. Бажано, щоб при цьому був присутній викладач фізики школи, який також зміг би оцінити знання і навички школярів не тільки на уроках, але і в такій невимушеній обстановці. Це дасть можливість більш об'єктивно і з порозумінням ставитись до школярів на уроках фізики. Та й учням буде приємно бачити, що їхніми знаннями і захопленнями цікавляться в школі.

9.Радіотехнічний гурток другого року навчання.

Як показує досвід, і на другому році навчання потрібен резерв часу біля 10 шкільних годин на рік додатково до основного часу в 136 годин. Тим більше, що теми на другому році навчання будуть набагато складнішими. І теоретичний матеріал буде більш ґрунтовний і практична робота буде набагато цікавішою, але й набагато складнішою. Керівникові гуртка бажано своєчасно подбати про матеріальну базу радіолабораторії.

№

п/п

Теми

Всього

Теорія

Практичні заняття

1

Вступне заняття

2

2

-

2

Підсилювачі ЗЧ

30

2

28

3

Відтворення звукозапису

4

2

2

4

Радіоприймання та радіоприймачі прямого підсилення

30

2

28

5

Стереофонічне відтворення звуку, стереофонічне радіомовлення

2

-

2-

6

Джерела живлення радіоприладів

16

2

14

7

Живлення радіоприладів освітлювальної мережі

40

4

36

8

Електронні лампи та їх використання

6

2

4

9

Екскурсії

4

4

-

10

Підсумкове заняття

2

2

-

          Всього                                     136                      22                    114

9.1 Програма роботи радіотехнічного гуртка другого року навчання

Тема № 1 «Вступне  заняття». Керівник гуртка доводить до гуртківців, приблизний план роботи гуртка, вислуховує пропозиції старших школярів, побажання директора школи (коли гурток діє при школі). Повторюються правила безпеки при користуванні електромережею, верстатним парком, слюсарним інструментом. Вибір старости гуртка. Графік та обов'язки чергових. Знайомство з новачками.

Тема № 2 «Підсилювачі звукової частоти».

Теоретичні відомості. Підсилювач коливань звукової (низької) частоти - складова частина будь-якого радіоприймача, радіоли, телевізора, магнітофона, вузла міської радіомережі. Чутливість, вхідний опір, смуга пропускання вихідна потужність підсилювача, це його характеристики від яких залежить якісне відтворення звукових програм. Блочна схема монофонічного підсилювача: каскади попереднього підсилення вхідного сигналу, регулятори потужності, тембру, кінцевий підсилювач потужності, динамічна головка прямого випромінювання або виносні колонки, захист динамічних головок від перевантаження.

Практична робота. Вибір схеми. Креслення принципової схеми, схеми друкованої плати, підбір деталей для даної конструкції та їх попередня перевірка. Монтаж підсилювача, налагодження. Виготовлення корпусу. Зовнішнє оформлення конструкції.

Тема№ 3. «Відтворення звукозапису».

Бажано познайомити гуртківців з принципом запису та відтворенням звукозапису за допомогою магнітної плівки. Принцип магнітного звукозапису. Бабіні та касетні магнітофони. Студійні та побутові магнітофони, в тому числі для запису відеопрограм. Структурні схеми стрічкопротяжних механізмів.

Практична робота. Знайомство з будовою та роботою магнітофонів.

Тема № 4. «Радіо приймання та радіоприймачі прямого підсилення».

Теоретичні відомості. Необхідно відмітити, що половина радіоприймача, а саме, підсилювач низької частоти, гуртківцям уже відома. Коливання і хвилі. Період та частота коливань. Радіохвилі. Радіомовні діапазони. Модуляція АМ, ЧМ, РМ. Антена: зовнішня, кімнатна, магнітна. Коливальний контур. Конденсатор змінної ємності. Високочастотні транзистори, трансформатори, дроселі. Детектор і детектування. Вибір радіоприймача, який планується виготовляти на гуртку, визначається виходячи з інтересів гуртківців їхніх здібностей, а також враховуючи матеріальну базу радіолабораторії. Головною умовою можна поставити те, щоб конструкція була закінчена до кінця навчального року, Дуже складні конструкції, які плануються до закінчення в наступному навчальному році, можуть привести до втрати зацікавленості до конструкції та й до гуртка в цілому. Як показує досвід, розпочинати виготовлення радіоприймачів потрібно з простих схем, скажімо на 4 транзисторах. Це прості схеми, але з достатньою чутливістю і надійні в роботі.

Практична робота. Вибір схеми радіоприймача, підбір деталей та матеріалів, корпуса. Креслення друкованої плати. Виготовлення друкованої плати. Монтаж. Налагоджування. Компоновка радіоприймача в цілому.

Тема № 5. «Стереофонічне відтворення звуку та стереофонічне радіомовлення».

Це тема в основному теоретична і дає гуртківцям уявлення про необмеженість удосконалення радіоприладів. Бажано розповісти про принципи стереофонічного звучання, яким шляхом це досягається. Продемонструвати стереофонічний запис з магнітофону чи програвача, а також стереофонічне радіомовлення на УКХ. Бажано коротко розповісти про квадрозвучання його принципи і яким шляхом воно досягається.

Тема № 6. «Джерела живлення радіоприладів».

Теоретичні відомості. Гальванічні елементи напругою 1,5 вольта. Акумулятори (кадмієво-нікелеві та серебряно-цинкові). Батареї і режими їх роботи. Паралельне і послідовне з'єднання елементів. Змішане з'єднання елементів.

Ніколи не перевіряй батарейку на «іскру». Такі випробування дуже різко інижують їхній запас енергії і швидко виводять з ладу.

Практична робот а. Бажано дати можливість школярам розібрати батарейку живлення, познайомивши з її будовою. Скласти батарею живлення з паралельним та послідовним і змішаним з'єднанням. З допомогою авометра та лампочки перевірити правильність закону про паралельне і послідовне з'єднання. Зарядити декілька акумуляторів від блоку живлення. Навчити школярів розшифровувати назви акумуляторів.

Тема № 7. «Живлення радіоприладів від освітлювальної мережі».

Теоретичні відомості. Перетворення змінної напруги в постійну. Однонапівперіодний іа двонапівперіодний випрямлячі змінного струму. Принцип роботи. Мостове ввімкнення діодів випрямляча. Фільтр, який згладжує пульсації випрямленої напруги. Стабілізатор напруги блоку живлення. Стабілітрон, принцип роботи, основні його параметри, вмикання н схему. Параметричний та компенсаційний стабілізатори напруги. Компенсаційний стабілізатор з регульованою вихідною напругою. Спрощений розрахунок трансформатора випрямляча блоку живлення. Розгляд схеми стабілізатора на мікросхемі К142ЕН5А.

Не можна використовувати для живлення радіоприладів без-трансформаторні випрямлячі та випрямлячі з автотрансформаторами, ЦЕ НЕБЕЗПЕЧНО ДЛЯ ЖИТТЯ!!!

Практична робота. Креслення схем однонапівперіодного, двохнапівперіодного і «остового випрямлячів, графіків, які демонструють їхню роботу. Вибір схеми стабілізатора. Розрахунок трансформатора блоку живлення. Креслення друкованої плати блоку живлення. Виготовлення блоку живлення, налагодження. Введення в стабілізатор схеми захисту від короткого замикання. Також бажано ввести в стабілізатор звуковий індикатор перевантаження. Відсутність досвіду в гуртківців може привести до того, що в блоці живлення спрацює захист і напруга на його виході впаде до нуля, а юний аматор шукатиме причину цього в своїй конструкції.

Тема № 8 «Електронні лампи та їх використання».

Теоретичні відомості. Це - пізнавальна тема, щоб школярі знали, що було до появи транзистора Хоча транзистор майже витіснив з радіоапаратури електронну лампу, але її характеристик він так і не досяг. Будова, принцип роботи двоелектродної лампи, лампи діода. Робота діода, як випрямляча та детектора. Будова і робота трьохелектродної лампи (тріода), чотирьохелектродної лампи (тетрода), п’ятиелектродної лампи (пентода), ламп з підігрівним катодом. Комбіновані лампи та їх використання. Живлення радіоламп. Система маркування. Цоколівка електронних ламп. Використання радіоламп в аматорській апаратурі.

Практична робота Креслення умовних графічних позначень та цифрово-буквених маркувань ламп на принципових схемах. Проведення дослідів: робота діода як випрямляча змінного струму і тріода як підсилювача електричних сигналів. Користування довідковою літературою.

Тема № 9. «Екскурсії».

Провести екскурсії на підприємство радіотехнічної або електронної промисловості, будинок звукозапису, ательє по ремонту теле- і радіоапаратури.

Тема№ 10. «Підсумкове заняття».

Підведення підсумків роботи за рік. Захист виготовлених радіотехнічних пристроїв. План роботи гуртка на літо.

9.2 Методичні рекомендації по проведенню занять.

Гурток другого року навчання, як правило, укомплектований школярами, які мають знання та навички в об'ємі першого року занять на гуртку. Якщо керівник гуртка бачить, що деякі гуртківці мають прогалини в знаннях, потрібно провести декілька пізнавальних бесід, приділивши більше уваги школярам, які відстали.

Основний напрямок практичної діяльності радіотехнічного гуртка визначається темами «Підсилювачі низької частоти» та «Радіоприймання та приймачі прямого підсилення» у частині конструювання підсилювачів низької частоти та радіоприймачів підвищеної складності. Відповідні пізнавальні та теоретичні відомості, а також деякі практичні роботи відображені в третій та сьомій темах.

Восьма тема програми передбачає знайомство гуртківців з будовою принципом і застосуванням електронних ламп. Ця тема не являється обов'язковою. Як показує досвід бажаючих виготовляти радіотехнічні пристрої на лампах в гуртку, як правило, не буває. А ось відремонтувати і реставрувати старий ламповий радіоприймач, чомусь від року до року' бажаючих збільшується. Вибір пристроїв для конструювання здійснюється згідно з інтересами гуртківців, потребами школи чи центру дитячої та юнацької творчості або ж самого гуртка Метод організації практичної діяльності гуртка - груповий. Група з 2-3 школярів, можливо і 4 школярів, об'єднаних спільним інтересом до теми, чи приладу, складають план роботи і, розділивши між собою обов'язки, приступають до виготовлення приладу. Керівник гуртка допомагає групам розібратися в принципі роботи і призначенні елементів майбутніх конструкцій, дає поради по підбору і виготовленню деталей, монтажу. По ходу роботи дає зауваження, які не повинні сковувати ініціативу і самостійність гуртківців.

Монтаж багатьох радіотехнічних приладів, описаних в технічній літературі, в тому числі і цих рекомендаціях, виконується на друкованих платах. Якщо конструкція дуже проста, то можна монтаж виконувати і дротяним монтажем. Проте при розробці друкованої плати, в школярів розвивається естетичний смак, просторове уявлення, пам'ять, навички в кресленні, вміння користуватися довідковою літературою. Ніколи не потрібно сліпо копіювати конструкції, описані в літературі, не завжди вдасться підібрати деталі рекомендовані автором, підібрати футляр потрібних розмірів. І не потрібно боятися, що немає ось такої деталі. Завжди можна знайти їй заміну', але потрібно подумати над тим, як її поставити на плату. І в цьому гуртківцям повинен допомогти керівник гуртка.

10 Радіотехнічний гурток третього року навчання.

10.1Тематичний план роботи радіотехнічного гуртка третього року навчання
Гурток третього року навчання формується з тих школярів, хто закінчив попередні два роки і мають досить добру теоретичну підготовку і значні практичні навички. На цій базі і пропонується тематичний план.

№

п/п

Тема

Всього

Теоретичні відомості

Практична робота

1

Вступне заняття

2

2

-

2

Вимірювальні прилади:

 

 

 

 

-Генератор звукової частоти Г3-109

2

-

2

 

-Генератор радіочастоти Г4-102

2

-

2

 

-Осцилограф С1-79, С1-99

4

2

2

 

-Випробовувач транзисторів Л2-54

4

2

2

 

-Вимірювач LC типу Е12-1А

2

-

2

 

-Випробовувач ел. Ламп

Л2-2

2

-

2

 

-Мілівольтметр типу В3-41

4

2

2

3

Інтегральні схеми та їх використання

30

6

24

4

Супергетеродин та його робота

10

4

6

5

Радіоприймачі для спостереження за роботою радіоаматорських станцій

20

4

16

6

Радіотехнічне конструювання

48

4

44

7

Екскурсії

4

4

-

8

Підсумкове заняття

2

2

-

                             Всього                                         136               32                   104

10. 2 Програма роботи радіотехнічного гуртка третього року навчання.

Тема № 1 «Вступне  заняття».

Гуртківцям пропонується приблизний об'єм теоретичних відомостей і тематичний план практичної роботи. Правила безпеки при користуванні освітлювальною мережею 220 вольт, електроприладами та обладнанням радіолабораторії. Правила користування кислотами та лугами. Вибір старости гуртка.

Тема№ 2. «Вимірювальні прилади».

Два роки гуртківці користувалися простими пробниками та вимірювальними приладами. Для дуже простих конструкцій цього вистачало. Але конструкції стають складніші і складніші, потрібно і транзистори підбирати по параметрам, і ємність конденсаюра знати точно, і електролітичний конденсатор перевірити на струм витікання і багато іншого. А це вже потребує складних і точних вимірювальних приладів, для цього найкраще підійдуть прилади заводського виготовлення. Вони мають велику стабільність при вимірюванні тих чи інших параметрів, велику точність. Як показує досвід і думки колег по роботі, ера саморобних вимірювальних приладів відійшла в минуле, вони не відповідають вимогам при вимірюванні параметрів в складних радіотехнічних пристроях.

Парк контроль-вимірювальних приладів досить широкий дуже обширний, тільки їх перерахування займе декілька десятків сторінок даних рекомендацій. Керівник гуртка повинен запропонувати своїм вихованцям ті прилади, які є в радіолабораторії, і якими можна буде користуватися при виготовленні та налагоджуванні радіотехнічних пристроїв.

Генератори звукової частоти ГЗ-112 та ГЗ-118 використовуються для перевірки, та при налагодженні підсилювачів звукової частоти. Дуже поширений і простий генератор, зручний в користуванні, надійний. Зібраний на напівпровідниках.

Генератор радіочастоти Г4-102 використовується для перевірки та налагодження високочастотних підсилювачів, та підсилювачів проміжної частоти радіоприймачів, передавачів. Зручний в користуванні, невеликий за розмірами, надійний, складений на напівпровідниках.

Осцилограф СІ-79, або СІ-99 використовується для візуального спостереження і вимірювання параметрів електричних процесів в діапазоні від постійного струму до 100 мегагерц, та одночасного зображення двох сигналів, що перевіряються на одній розгортці. Це надійні в роботі прилади, які зібрані на напівпровідниках.

Частотомір Ч3-54 використовується для вимірювання частоти сигналів від 0 до 100 мегагерц. Дуже поширений, надійний, цифровий прилад, зібраний на напівпровідниках.

Випробовувач транзисторів та діодів Л2-54 використовується для вимірювання параметрів біполярних транзисторів та діодів. Компактний, стрілочний прилад, який зібрано на напівпровідниках.

Вимірювач LCR використовується для вимірювання ємності конденсаторів, індуктивностей котушок, дроселів, магнітофонних головок. Надійний в роботі, непримхливий, ламповий прилад.

Вимірювач параметрів ламп Л2-2 використовується для вимірювання параметрів радіоламп. В користуванні не дуже зручний прилад, довгий процес настройки приладу на задану лампу.

Мілівольтметр ВЗ-41 використовується при вимірюванні напруги до 300 вольт і частотою до 1 мегагерца при ремонті та налагодженні різноманітної радіоелектронної апаратури. Напівпровідниковий, стрілочний, компактний, прилад. Надійний в роботі. 

Всі ці прилади живляться змінною напругою 220 вольт, тому при користуванні ними потрібно бути уважним і обережним. Керівник гуртка повинен проконтролювати, щоб всі гуртківці добре освоїли контрольно-вимірювапьні прилади і могли ними самостійно користуватися. Біля контрольно-вимірювального приладу повинна бути інструкція з правилами користування, та правилами безпеки.

Тема № 3. «Інтегральні мікросхеми та їх використання»

Теоретичні відомості. Інтегральна мікросхема - електронний мікроблок, в який входять транзистори, діоди, резистори, конденсатори. Одна мікросхема може виконувати функції цілого блоку радіоприймача, підсилювача, генератора, електронного автомата. Аналогові (лінійні) і цифрові (логічні) мікросхеми, їх використання і позначення на принципових схемах. Аналогові мікросхеми широкого використання, основні параметри і використання в аматорських радіотехнічних приладах. Живлення мікросхем. Типи корпусів мікросхем.

Практична робота. Знайомство з конструкціями корпусів мікросхем широкого використання (серії К118, К122, К140, К142, К155, К174, К176, 224, К555, К561, зарубіжні аналоги ) і система маркування їх виводів. Практика користування довідниками по інгтегральних мікросхемах.

Тема № 4. «Супергетеродин і його робота».

Теоретичні відомості. Супергетеродин — основний тип сучасних радіоприймачів. Структурна схема супергетеродина: вхідний каскад; підсилювач високої частоти, перетворювач частоти з окремим гетеродином, підсилювач проміжної частоти, детектор, підсилювач звукової частоти, динамічні колонки. Принцип роботи перетворюючого каскаду. Виникнення коливань проміжної частоти і її цифрове значення. Налаштування контурів вхідних кіл і гетеродина. Перетворюючий каскад з гетеродином. Функції фільтрів 465 кілогерц і підсилювача проміжної частоти, детектора і підсилювача низької частоти. Переваги і недоліки супергетеродинного радіоприймача.

Практична робота. Креслення структурних схем супергетеродинного радіоприймача з окремим і вбудованим гетеродином в перетворюючому каскаді. Графік, який показує принцип роботи супергетеродина Знайомство з конструкціями лампових і транзисторних супергетеродинних радіоприймачів.

Тема № 5 «Радіоприймачі прямого підсилення для радіоспорту».

Теоретичні відомості. Радіоаматорство - багатопланове технічне захоплення (хобі).

І        Іро конструювання нам уже відомо. Але в радіоаматорській справі є ще одне особливе захоплення - радіоспорт. «Полювання на лисиць». Правила гри. Радіоприймач лисолова. Змагання по полюванню на лисиць. Радіоаматори - короткохвильовики. Діапазони хвиль для роботи аматорів. Викличні сигнали. Радіоприймач радіоаматора-спостерігача.

Практична робота Якщо в вашому місті є секція мисливців на лисиць, то можна рекомендувати організувати взаємодопомогу і виготувати декілька радіоприймачів для полювання на лисиць. Розроблено дуже багато принципових схем радіоприймачів на різні діапазони, так що можна вибирати до вподоби. Також можна рекомендувати виготовлення простих радіоприймачів для спостереження за роботою радіоаматорських станцій. Для початку можна рекомендувати радіоприймач прямого підсилення для приймання 88В станцій в діапазоні 160 метрів. Робота на радіоаматорських діапазонах дуже цікаве захоплення, і дає можливість поглибити свої знання з географії, астрономії, іноземних мов.

Тема № 6. «Радіотехнічне конструювання».

Теоретичні відомості.Вибір схеми для конструювання підсилювача звукової частоти, радіоприймача чи вимірювального приладу. Вивчення принципу роботи та складових частин по принциповій схемі. Можливість внесення змін до схеми, спрощення чи доповнення окремими деталями чи каскадами. Креслення на папері друкованих плат, та конструкції в цілому. Технологія виготовлення друкованих плат, та елементів корпусу, виготовлення саморобних деталей, монтажу друкованих плат, та приладу в цілому. Зовнішнє оформлення корпусу, естетичний вигляд та зручне користування ним.

Практична робота. Креслення принципових і монтажних схем, з раціональним розміщенням всіх радіодеталей конструкції, Режимів роботи активних елементів схеми. Виготовлення саморобних детачей. Попередня перевірка радіодеталей. Монтаж друкованих плат. Перевірка монтажу по принциповій схемі, вимірювання режимів активних елементів. Монтаж приладу в цілому, перевірка і налагодження зібраного приладу. Складання технічної документації на закінчений прилад.

Тема № 7. «Екскурсії».

Провести на радіо-телеретранслятор, для знайомства з мережею ретрансляторів, їх будовою та принципами роботи.

Тема № 8. «Підсумкове заняття».

На підсумкове заняття бажано запросити батьків гуртківців, директора школи чи позашкільного закладу. Підведення підсумків роботи гуртка за рік. Відмітити найбільш активних гуртківців. Розповісти про найбільш вдалі конструкції продемонструвати їх в дії. Проаналізувати помилки і недоліки в роботі. Окреслити план роботи гуртка на четвертий рік роботи.

10.3 Методичні рекомендації по проведенню занять.

Гурток третього року навчання бажано формувати з школярів, які відвідували гурток на протязі минулих двох років, які мають досить хорошу теоретичну підготовку і практичні навички в володінні інструментами та в виготовленні простих конструкцій. Бажано на заняттях повторити правила безпеки при роботі з приладами, що живляться напругою 220 вольт. Як показує досвід в цей час школярі вважають себе уже досить підготовленими і в них притупляється відчуття безпеки.

Основні напрямки практичної діяльності гуртка відображені в темі № 6 «Радіотехнічне конструювання». Це провідна тема третього року навчання і на неї відведено 48 годин. Тут є над чим попрацювати керівникові гуртка, пропонуючи для виготовлення ту чи іншу конструкцію. Тут потрібно дуже ретельно зважити побажання гуртківців, потреби школи, і матеріально-технічні можливості радіолабораторії. Також необхідно враховувати теоретичну підготовку школярів, їх досвід та навички.

З цією темою пов’язані і попередні теми, вони підводять гуртківців до конструювання різних приладів середньої складності. Двадцять годин відведено для вивчення контрольно- вимірювальних приладів, і це зроблено зумисно. Необхідно, щоб гуртківці грамотно використовували можливості приладів і безпомилково могли перевіряти параметри активних елементів, та спостерігати процеси, що відбуваються на певній ділянці електричного кола. Керівникові гуртка необхідно пояснити гуртківцям, що не потрібно боятися великої кількості вимірювальних приладів. Якщо знати принципи роботи одного приладу то швидко можна оволодіти і іншими приладом, нехай він буде і іншої конструкції, має інші можливості, але принцип роботи залишається один.

Дуже добре, коли керівник гуртка ще і аматор-короткохвильовик, коли поряд працює колективна аматорська радіостанція. Тоді необхідно познайомити гуртківців з роботою колективної радіостанції, з апаратурою, що використовується для роботи в ефірі. І безперечно, що гуртківці з задоволенням будуть конструювати радіоприймачі для роботи на радіоаматорських хвилях. Ні в якому разі не потрібно перешкоджати, якщо хтось із гуртківців стане відвідувати колективну радіостанцію. Як показує досвід, коли школярі відвідують радіотехнічний гурток і колективну радіостанцію це йде на користь всім без винятку, а найбільше отримує школяр. Для цього і створені і радіотехнічний гурток, і колективна радіостанція.

11       Радіотехнічний гурток четвертого та п'ятого років навчання.

Радіотехнічні гуртки четвертого та п'ятого років навчання працюють по тематичному плану, який складає керівник гуртка насамперед враховуючи можливості матеріально- технічної бази, складу гуртка, захоплень, знань і практичного досвіду, яким оволоділи за роки занять радіотехнічним конструюванням, потрібноми школи, чи позашкільного кладу, побажаннями самих гуртківців.

В списки приладів, шо плануються до виготовлення на учбовий рік, можна включити радіоприймачі підвищеної складності, вимірювальні прилади, блоки живлення для особистого використання і для гуртка, стереофонічні підсилювачі, переговорні пристрої, системи електронної сигналізації, радіоприймачі для спостереження за роботою аматорів короткохвильовиків, радіоапаратуру для «полювання на лисиць», радіомікрофони і багато іншої апаратури, яка відповідає творчій направленості гуртка.

Необхідно відмітити, що виготовлення радіовипромінюючої апаратури можливе тільки після отримання дозволу з Українського державного центру радіочастот та нагляду за зв'язком.

Гуртківці самі з врахуванням особистих захоплень і вимогами шкіл та позашкільних закладів, і самого гуртка, намічають конструкції, над якими вони будуть працювати на протязі всього учбового року. Перевагу потрібно надати гуртковій роботі, коли знання одного гуртківця доповнюються технічною кмітливістю інших, досвідом виконання монтажу третіх. Це вже творчий колектив, в якому керівник гуртка виконує роль головним чином технічного консультанта.

12       Підведення підсумків роботи гуртка.

Навчальний рік повинен закінчуватися підсумковим заняттям. На ньому керівник гуртка підводить підсумки роботи гуртка за минулий рік, відмічає успіхи та недоліки в роботі. Гуртківці демонструють закінчені роботи. На цьому занятті проходить нагородження найбільш активних гуртківців. В кінці навчального року рекомендується проводити творчий звіт, який присвячується підведенню підсумків роботи гуртка радіотехнічного конструювання за всі роки навчання. На цей звіт запрошують батьків, учителів, друзів і гуртківців, працівників відділу освіти. Основу звіту складає виставка закінчених робіт, повідомлення керівника гуртка про результати діяльності учнів, нагородження гуртківців дипломами, грамотами, пам'ятними подарунками. В програму рекомендується включати змагання на швидкість збирання (монтажу) найпростіших генераторів звукової частоти, радіоприймачів.

 Необхідно зауважити, що на виставку виставляються вироби з оформленою технічною документацією. До якої входять: паспорт; принципові схеми (виконані в відповідності до ГОСТу); короткий опис приладу, з приведенням його основних параметрів; фотографія його зовнішнього вигляду і монтажу. А також дані про гуртківців, що приймали участь в виготовлені даного приладу, Без цих документів прилад не зможе потрапити на виставку робіт юних аматорів.

13       Використана література

1. Закон України „Про освіту".

2. Закон України „Про позашкільну освіту".

3. В. Г. Борисов „Юный радиолюбитель". Издательство „Знергия" - Москва, 1979.

3. Г. М. Гайдучок, Р. 3. Ткачук „Юному радіоаматору". Видавництво „Радянська школа" - Київ, 1980.

4. С.К. Андріївський, Електромонтажні роботи". Підручник. Видавництво „Радянська школа" - Київ, 1967.

5. В. Г. Борисов „Кружок радиотехнического конструирования". Издательство „Просвещение", 1986.

6. Б. С. Иванов „Злектронные игрушки”. Издательство „Радио и связь" -Москва, 1988.

7. И. И. Андрианов „Приставки к радиоприемным устройствам". Издательство ,ДОССАФ"-Москва, 1985.

8. Б. Г. Степанов, Я. С. Лопавок, Г. Б. Легата „Любительская радиосвязь на КВ". Издательство „Радио и связь", 1991.

9. В. Т. Поляков „Трансиверы прямого усиления". Издательство ,ДОССАФ”- Москва,1984.

10.  Журнал „Радио", №8, 1973.

11.  Журнал „Радио", № 6, 2002.

           12. Журнал „Радио", №9, 2003.

13. Ю.Ф. Колонтаевский, Радиоэлектроника, М. "Высшая школа" 1988

14. В.Е. Китаев, Л.С. Шляпинтох, Электромеханика с основами промышленой электроники М. "Высшая школа" 1973
15. М.И. Кузнецов, Основы электроники, М. "Трудрезервиздат", 1958
16. М.М. Кауман, Электрические машины и трансформаторы, 

15. М.И. Кузнецов, Основы электроники, М. "Трудрезервиздат", 1958

16. М.М. Кауман, Электрические машины и трансформаторы, М. "Высшая школа" 1961

Додаток







Комп`ютерна обробка тексту та зображення виконано Глевком Олександром UR5YOS та Ватричем Даниїлом UR5YVD

Автор Нікуліца Василь Георгійович UT1YN

Теоретичні питання для змагань з радіоелектронного конструювання

Програма: https://drive.google.com/file/d/1eQTKs4hHzmOFmpMzhBQR7SJkK5iRkt1V/view?usp=sharing

Питання для молодшої групи: https://drive.google.com/file/d/1Z2p78Z1AgPSNpPPpz_pWzp_fEFqhufH_/view?usp=sharing

Питання для старшої групи: https://drive.google.com/file/d/1V_VrsnDGLNSQ4P3PByYD_4DEylwemdQg/view?usp=sharing

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Мостові схеми

-
Зображення
Мостові схеми      Мостові схеми використовуються в різних областях електроніки для проведення вимірювань, для керування і забезпечення можливості зчитування змінних. Разом із мостовими схемами використовуються такі чутливі елементи, як гальванометри відкалібровані вимірювальні прилади і давачі, які забезпечують у випадку розбалансу звукову або світлову сигналізацію.      В вимірювальній техніці мостові схеми використовуються для визначення величин опорів, ємностей або індуктивностей, а також частоти сигналу. В системах управління мостові схеми встановлюють наявність розбалансу між двома напругами, на основі чого виробляються сигнали корекції помилок. Мостові схеми використовуються в джерелах живлення, а також в деяких схемах детектування.     Цей матеріал носить чисто пізнавальний характер для тих хто має бажання знайти більше. По друге - дуже рідко в літературі подібні матеріали зібрані в одному місці. По третє - задовольнити цікавість тих молодих людей, які цікавляться вимірюванн
Докладніше

III Метрологія

-
Зображення
Метрологія 1. Відношення межі вимірювань до максимального показання шкали приладу називається а)  клас точності; б)  ціна поділки; в)  чутливість; г)  максимальне показання. 2. Горизонтальна розгортка осцилографа з здійснюється сигналом форми: а)  гармонічної; б)  пилкоподібної; в)  прямокутної; г)  спеціальної. 3. Методом фігур Лісажу вимірюють частоту сигналів: а)  низькочастотних; б)  середньочастотних; в)  високочастотних; г)  надвисокочастотних. 4. Генератори, що працюють по методу биття, мають у своєму складі ____ задаючих генераторів; а) 1; б) 2; в) 3; г) 4. 5. Яка частота сигналу? а)  2Гц; б)  35Гц; в)  20Гц; г)  40Гц. 6. Яка амплітуда сигналу? а)  0,1В; б)  0,2В; в)  0,02В г)  0,04В. 7. Як зміняться покази амперметра при замиканні вимикача SA: а)  не зміняться; б)  зменшяться; в)  збільшяться; г)  напрям зміни залежить від значення опорів. 8. Як зміниться напруга на ділянці ab при замиканні вимикача: а)  Uab не зміниться; б)  Uab збільшиться; в)  Uab зменшиться; г)  Uab=0. 9.
Докладніше